У перший понеділок березня на Святоюрській горі відбулися традиційні молитовні чування, які об’єднують медичних працівників, пацієнтів та вірян у молитві до святого Герарда за зцілення хворих і підтримку лікарів. Розпочалася зустріч Літургією Передосвячених Дарів, яку очолив владика Володимир. У своєму слові архиєрей наголосив на етичній відповідальності людини, а також провів паралель між духовною чистотою та лікарською справою.
Відповідальність перед творінням та витоки медицини
Звертаючись до паломників, проповідник акцентував на біблійній історії створення світу, підкресливши особливе місце людини та виникнення потреби в лікуванні як наслідку гріхопадіння:
«У ці дні на Божественній Літургії Передосвячених Дарів звучать до наших вух і серця читання Старозавітної Книги Буття. Сам початок: як Бог створив небо і землю, тварини, хмари, небо, твердь. Для кого? Для людини, тому що вже опісля Він створив людину, яка стала коронуванням усього творіння. Все було їй дано: що вона могла плавати, літати, ходити, їсти. І яка була медицина для людини тоді? Напевно, ніякої не було, бо людина не була хвора. Ну, те, що вони їли, споживали, дихали — це все було саме для них. І бачимо, що потім була створена людина — чоловік, а з його ребра створена жінка. Тобто не медицина створила людину, а вже потім, згодом, на певному етапі історії хвора людина народила медицину, яка покликана їй служити як своїй матері. Правда?»
Гріх, помилка та шлях до покаяння
Друга частина проповіді була присвячена темі суспільної відповідальності, де помилка в медицині порівнювалася з наслідками першородного гріха. Владика закликав присутніх до щирості перед собою та Богом:
«І Адам зробив таку провину — гріх, який мав потім наслідок, суспільний наслідок аж до нас. Так само в медицині чи будь-де: якщо стається якась помилка, то не тільки проблема сумління медика, який потім з цим мучиться, а воно може мати трагічний наслідок для тієї людини, з якою сталася ця помилка. Отже, бачимо таку паралель до суспільної відповідальності і наслідку гріха. Не тільки екології, бо так, є також екологічні гріхи. Недаремно кажуть, що Бог прощає завжди, люди прощають інколи, а природа чи екологія не прощає ніколи… Адам видумував… ну, воно було правда, але він представляв цілу історію оправдання. Не покаяння, а оправдання: що Єва намовила, там змій намовив… Тобто багато сталося винних, а достатньо було сказати одне слово: “Вибач. Пробач”. І тема могла би бути закрита. Але ні, пішла історія оправдання, яка стала дуже драматичною історією в негативному розумінні».
Покаяння як відповідальність та шлях до спільної радості Воскресіння
На завершення владика сказав про потребу щирого каяття та духовної підготовки до Великодня, наголошуючи, що справжнє покаяння полягає не у пошуку виправдань, а у визнанні власної відповідальності — як перед Богом, так і в професійній діяльності:
«І це може бути також для нас таким гарним прикладом, що означає покаяння. Ну, якщо винен — то винен. Тут достатньо “вибач, перепрошую Тебе, Господи”. А шукати винних — воно не змінить нічого. “Та я не знав”, “інші мене намовили”, “там щось сталося”… Це не знімає з мене відповідальності. Навіть незнання закону не знімає з людини відповідальності. Напевно, що то є також тоді питання сумління, бо якщо ми чогось не знали, не розуміли — сумління це по-своєму оцінює, але наслідки і відповідальність лишається. Але треба щось трохи такого позитивного на цей сьогоднішній вечір. Що прийшов Ісус Христос на землю — була історія спасіння. Шукав людину. Перед тим Бог посилав різних людей на землю, аж прийшов Син Божий Ісус Христос. Помер за нас, воскрес. А ми протягом цього посту йдемо до празника Воскресіння, щоби це було наше спільне свято, наше особисте свято.
Нехай це буде свято для вас тих, хто тут присутні, ті, які будуть нас дивляться чи слухають в онлайн-режимі через цю трансляцію, ті, хто не могли сьогодні тут прийти.
Але ми єднаймося в особливий спосіб у молитві з медиками за хворих людей, за терплячих, за поранених. І нехай Святий Герард нам у цьому товаришує протягом цілого нашого вечора, але також на дальших життєвих дорогах. Амінь».
