В Архикатедральному Соборі святого Юрія у Львові 27 січня відбулися ієрейські свячення отця Ігоря Івановича. Таїнство уділив Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор.
Звертаючись до присутніх на Архиєрейській Літургії, владика Ігор зазначив:
― Святий апостол Петро звертав увагу людям на язик та уста, щоб не видавати лукавої мови. Просив вірний народ чинити добро, втікаючи від всякого роду зла, вказуючи, що Господні вуха чують, а очі Господа бачать усе, що чинить людина. Апостол підтримував тих, хто терплять за справедливість й вбачав у тому велике духовне благословення, наказуючи не лякатися тих, хто сіє зло та тривожить терплячих своїми нападами. Святий учень Христа звертав увагу, щоб бути свідками Христа, мати глибоку віру у його навчання, пильнувати доброго сумління, бо цим перемагається всяких злих ворогів та підступних осіб. У своєму писанні святий Петро переконував, що для людини дуже важливо чинити волю Бога, навіть тоді, коли приходиться терпіти, але не відступати, щоб полегшити ситуацію через злобний вчинок. Краще терпіти надіючись на Господа, ніж зраджувати його відреченням від волі Бога! Святий пригадує про Ісуса Христа, який страждав за людські гріхи, невинний за грішників, умер, але воскрес! Месія прибув на землю, щоб не лише спасти людський рід від вічного покарання, а радше, щоб через гідне християнське життя вчинити усіх людей щасливими, гідними вічної нагороди в небі. Господь очікує усіх, щоб нагородити, необхідно про цю радісну вістку пам’ятати!
Святий євангелист Марко в одному епізоді з життя Ісуса Христа описує, що садукеї, які не вірили у воскресіння, прибули до Ісуса Христа і поставили питання, що було сім братів, які мали по черзі жінку першого брата, що помер, не було потомства, згодом, упокоїлася жінка й у вічності кому буде за дружину? Господь спростував їхнє питання, повідомляючи, що у воскресінні не одружуються й не виходять заміж, лише живуть так, як ангели небесні. А садукеям не йшлося про дружину й братів, вони бажали, щоб Ісуса зловити в розгубленості відповісти на запитання.? А Господь їм чітко відповів, що у воскресінні інше життя, відмінне від того, яке люди проживають на землі. А, пригадуючи пророка Мойсея, який стояв при горючому кущі, Бог промовив: «… Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не є він Богом мертвих, але живих!…» (Мр 12,26-27). В такий спосіб Ісус Христос освідомив садукеїв, що ті, хто відійшов у вічність нікуди не поділися, не зникли й не розчинилися, бо мають безсмертні душі й житимуть вічно! В часах, коли на землі перебував Ісус Христос, люди вірили у вічне життя: «Як виходив у дорогу, один підбігав, впав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, щоб успадкувати вічне життя?» (Мр 10,17). Простолюддя вірило у вічне життя, а вчені садукеї старалися його заперечити, хоч правду можна заперечувати, але вона існує й стоїть вище заперечення!
І ніхто не в силі заперечити, що сьогодні поставлений у священство Ігор Іванович не став священником? Сам бо Син Божий запевнював словами: «Щиру правду кажу вам: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі» (Мт 18,18). І ми іменем Господнім зв’язали диякона Ігоря з вічним священством, як священника (пор. Вих 29,9; 40,15; Євр 7,24), бо слова Господні правдиві та незмінні: «Небо й земля минуть, а мої слова не минуть» (Лк 21,33). У книзі Числа записано, що Господь говорив до Аарона: «І ти, і твої сини після тебе зберігатимете ваше священство згідно з усіма звичаями жертовника і внутрішнє занавіски, і служитимете служби дари вашого священства. І чужинець, що приступає, помре» (Чис 18,7). Бог сам визначає та кличе до служіння, не може хто-небудь стати і служити, бо Господь загрожує таким смертю. Дорогий отче Ігорю, ти знаєш, що Господь кличе до служіння тих, кого см бажає (пор. Мр 3,13), сам Бог руками єпископа настановив тебе священником. Старайся бути вірним Богові, щоб священство завжди і всюди гідно звершувати. Ти – вічний священник тому, що Бог так бажає і він хоче, щоб ти був йому вірний завжди. Не можеш піддатися жодним перешкодам чи впливам людей, щоб як-небудь служити Богові, ні, Господь запитуватиме тебе про твоє служіння кожного разу. Служи чесно, гідно, так, ніби це – останнє твоє служіння. Пам’ятай, що Господь очікує, щоб промовити тобі слова, коли прибудеш здавати звіт зі свого життя: «… Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана» (Мт 25,21). Хай пресвята Богородиця береже й провадить тебе дорогою до щасливої вічності в твоєму служінні!
