26 грудня 2025 року, у празник Собору Пресвятої Богородиці, владика Володимир очолив Божественну Літургію у монастирі Згромадження сестер святого Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії.
Під час Літургії сестри традиційно відновили свої монаші обіти.
У проповіді, виголошеній на основі євангельського уривка Мт. 2, 13–23, владика звернув увагу на постаті Йосифа і Марії як тих, хто найближче стояв до таємниці Різдва Христового. Центральними наголосами стали мовчання і слухання, праведність святого Йосифа, материнство Пресвятої Богородиці як Матері Церкви, а також тихе, непомітне служіння, яке змінює життя людей і світ довкола, зокрема в час війни.
Окремо владика подякував сестрам Згромадження святого Йосифа за їхнє служіння потребуючим, пораненим і зболеним, наголосивши, що саме така присутність є живим свідченням Божої дії сьогодні.
Різдво і ті, хто були найближче до Тайни
Сьогодні, на другий день різдвяних свят, ми споглядаємо на осіб, які були найбільше причетні до події Різдва Христового. Йдеться передусім про Йосифа та Марію, собор якої празник звершуємо.
Різдво дарує нам Дитину. Ця Дитина, маючи в небі Вічного Отця, на землі отримує маму. Згодом ця мама в драматичний спосіб втратить дитину. Це настільки типовий образ нашого суспільства. Ісус не лише Дитина – Він Відкупитель світу. Різдво дарує нам материнство не лише на певний час, а до кінця віку, бо Марія має, зокрема, титул «Мати Церкви».
Стихира на вечірні празника Різдва пояснює, що чи кого дарує або інвестує створіння в подію Воплочення Божого Сина: ангели – співання, небо – зорю, мудреці – дари, пастухи – сповіщення чуда, земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми, тобто людство, – Матір-Діву. Також з людей походить Йосиф. Він є названий батько Ісуса, і Лука не боїться цього слова.
Праведність Йосифа: між сумнівом і довірою Богові
Йосифу було зовсім непросто, тому він вагається, сумнівається, але не зневірюється, бо слухає голос Неба. Він переживає час кризи, хоче покидати Марію, бо не має причетності до дитини. Тому по-людськи був єдиний вихід – покинути Марію або, згідно з приписом, каменувати разом з Ісусом у її лоні.
Праведна людина нікого не засуджує. А Йосиф був праведний, тому віддає все Божому проводові. Деякі письменники називають Йосифа кришталево-праведним. Де людина не бачить виходу, там Бог дивиться інакше. Сон Йосифа відкриває дорогу в майбутнє.
Мовчання, яке вчить слухати
Йосиф роздумував, тобто мовчав. Є така небезпека – вважати розумним того, хто багато говорить. Хоча можна багато говорити і нічого не сказати.
Йосиф та Марія ведуть мовчазний спосіб життя. Великим мистецтвом є вміти слухати, а ще більше – почути. Вони не прагнуть кар’єри, але Бог має для них свій план. Важливою є готовність послужити. Служіння провадить до правдивої кар’єри, бо йдеться про перспективу небесної слави.
Щоб когось почути, потрібно замовкнути, вслухатися в його голос. Тоді людина знає, що робити. Мовчанка не полягає в тому, що ця чи інша особа не має що сказати або втікає від життєвих викликів.
Слухання Йосифа та Марії є дуже плідним місцем у їхньому житті, зокрема в подружжі. Вони найбільше промовляють до нас своєю мовчанкою. Вони навчають нас, що людина мовчить для того, щоб слухати, дати простір дії Богові. Мовчанка робить людину уважною на голос Бога, рішучою та творчою.
Тихе служіння в час війни
Ми святкуємо празник покровителя Згромадження сестер святого Йосифа, дякуючи цій монашій спільноті за служіння в нашій Церкві. Постійно живемо думками про завершення цієї брутальної війни. Чекаємо на добрі новини щодо цього.
Чи сестри можуть змінити перебіг сучасної війни? Вони ж не політики. Так, але вони можуть бути і є біля потребуючих, поранених, обтирають сльози плачучих у різних наших містах і селах. Дякуємо сестрам, що відгукнулися на монаше покликання.
Різдвяна ніч і майбутнє людини
Подія Різдва Христового започатковує новий етап діалогу Бога з людиною. Дякуємо Йосифу та Марії за те, що у різдвяну ніч запалили вифлеємську зірку та подарували нам різдвяні свята.
Різдвяна зірка наповнилася глибоким змістом. Від цієї миті ця ніч стала іншою від інших ночей. Різдвяна ніч показала, що Богові не байдуже життя кожної людини. Тим самим людина має майбутнє!
