Святого Миколая Гл 3,8-12; Лк 9,57-62. (о. д-р Турконяк Р.) Борщовичі 06.12.2025.
Святий апостол Павло заглиблювався у пояснення текстів Святого Письма й згадував, що віра оправдає людей. Тому часто, коли Ісус оздоровлював хворих, відповідав їм: «… Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром» (Лк 8,48); «… каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй. (Мр 5,36); «… як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити?…» (Мт 9,28). А до Яіра, начальника синаґоґи, у якого померла дочка, Ісус промовив: «… Не бійся, тільки віруй, і буде врятована» (Лк 8,50). Віра в Бога – велика духовна сила для кожної людини! Закон виявляє гріхи, а віра в єдиного Бога оправдує людину. Господь прощає беззаконня тим, хто до нього прибігає з вірою та каяттям!
Певних осіб Ісус вибирав та кликав щоб покинути все, стали Його учнями й шли за Ним. Коли Ісус прогнав злих духів з чоловіка й дозволив демонам увійти в свиней, череда кинулася в море й втонула. Звільнений від бісів чоловік виявив бажання бути з Ісусом, а Господь промовив до нього: «… Іди до своєї оселі, до своїх, повідоми їх, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою» (Мр 5,19).
До Спасителя приступали різні особи. Чимало з них виявляли бажання йти за Ним, але на своїх умовах: спочатку похоронити батька, попрощатися з домашніми, мати вигідні умови життя тощо. Похоронити мерця, приміром батька, в той час могло означати, що після похорону, коли минув рік й від померлої людини залишалися самі кості, їх збирали в урну й поміщали в заглибині гробу. Це була єврейська традиція, за якою найстарший син займався похороном. От і тут старший син просив Ісуса рік відтермінування (див. Kometntarz historyczno-kulturowy do Nowego testamentu, Craig S. Keener, „Vocatio” Warszawa, str. 146-147. Imprimatur 30.11.2000). Богові не годиться ставити свої умови, бо Він кличе людину до свого служіння, а не людина пропонує себе служити. Ісус згадав про плуг, за яким людина орала землю. Щоб коні чи воли йшли рівно, а скиба стелилась плоско одна біля одної, людині треба дивитись вперед. Бо коли хтось почне оглядатись при виорюванні землі, то коні збочують й оранка буде нерівною. Тому Ісус строго відзивався до тих, хто намірявся йти за Ним, щоб виконували Його волю, а не пропонували свої умови. До Господа не потрібно приступати зі своїм уставом, тут добрим прикладом служить святий Миколай чудотворець.
Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі (зараз м. Демре в Туреччині), в Лікії, Південно-Західній області Малої Азії. Батьки святого Миколая належали до одного із найвідоміших та найбагатших лікійських родів. Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиним, вимоленим сином. Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а дядько Миколая, який був єпископом патарським, дбав про його освіту.
Миколай був побожним юнаком, дбав про вбогих людей, а Господь покликав його на дорогу духовного стану. Коли у місті вибухла епідемія (коло 300р.), Миколай активно допомагав хворим. У той час померли його батьки, які по собі залишили великий матеріальний спадок. Миколай не мав прив’язаності до багатства, роздавав потребуючим зі свого майна, допомагав бідним. Можливо, з його ім’ям пов’язана традиція давати стипендії студентам, практика ця сягає XII століття. Згодом цей звичай набрав характеру дарувати подарунки, особливо дітям. Грецьке ім’я «Миколай», в нашій мові означає «той, хто перемагає народ». Святий Миколай відзначався добрим християнським життям. Очевидно, що багато молився, постив і давав щедрі пожертви. Він тримався здорової засади, якої навчав Спаситель: «А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука» (Мт 6,3). Після смерті єпископа міста Міри, його обрали на єпископа цього міста, що він прийняв, як волю Бога. В цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної поведінки, а навпроти, його доброчесність ще більше засяяла. Сам єпископ жив дуже скромно, а своєму духівництву велів допомагати бідним людям. З відповідальністю служив вірним й не жалів себе. Залишилися розповіді, у яких святий Миколай допоміг вбогому чоловікові видати заміж трьох доньок. Миколай таємно підкинув йому вагому суму золота, що стало посагом для дівчат. Розповідають, що святий Миколай під час бурі на морі, врятував своєю молитвою рибалок. Господь почув молитву Святого і буря затихла.
Життя святого Миколая переконує нас про велику потребу молитви в житті кожної людини. А також практикувати діла милосердя, виявляти велику любов до ближніх тощо. У нашому випадку допомагати ЗСУ тим, чим можемо – бідна вдова віддала на храм останні свої гроші, дві лепти (пор. Лк 21,3), але перед Господом це виявилося найбільшим вкладом. Не слід озиратися на ближніх, що мають більше й нікому не допомагають – перед Богом кожна особа відповідатиме за себе.
Святий Миколай помер 6 грудня (близько 345 – 352 рр.) у місті Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною у церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року.
Молімося до святого Миколая, щоб виблагав нам у Господа духа молитви, покаяння та любові до ближніх. І нехай, за молитвами святителя Миколая, Господь завершить війну в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас від духовного та фізичного зла!
