Отець Ростислав Бубняк ― судовий вікарій Львівської Архиєпархії, голова Трибуналу Львівської Митрополії, радник Архиєпископа та Митрополита щодо канонічних питань у Львівській Архиєпархії пояснив причини та наслідки великої екскомуніки та шляхи повернення до лона Церкви.
― Що священнику забороняє велика екскомуніка?
― Передовсім ми повинні звернути увагу на людське життя, яке завжди наповнене певними правилами. Чи це правила домашнього побуту, чи правила поведінки місця праці – все є важливим. Не винятком є і Церква як частина Божог люду, де ми проявляємо себе у спільноті. Тому Церква встановлює певні правила християнського життя, щоб не порушувати честі та гідності один одного, щоб не ставати ініціатором якихось єресей чи непорозумінь серед вірних на шляху до Господа Бога. Та на жаль, як бачимо з історії, людина має схильність порушувати правила і дуже часто саме таким є її вибір.
Щоб говорити про термін «велика екскомуніка», ми повинні звернутися до нашої законодавчої книги ― Кодексу Канонів Східних Церков, який проголосив святий Папа Іван Павло ІІ у 1990 році. У розділі «Карне право» є розміщений порядок дослідження та накладення кари на вірного, який вчинив злочин супроти Церкви. Є перелічені різні злочини та відповідні покарання, які можуть бути накладені у випадку доведення вірним вчинення даного злочину. Цей процес є досить клопітким та дуже відповідальним. Важливо не зашкодити добрій славі обвинуваченого. І саме велика екскомуніка є одним із найбільших покарань, згаданих у цьому розділі.
Велика екскомуніка ― це одне із найбільших покарань у Католицькій Церкві. Воно передбачає виключення вірного (чи це священнослужитель чи мирянин) із церковної спільноти та позбавлення всіх прав.
У цьому рішенні Церква завжди залишає право обвинуваченому відступити від перебування у злочині та приєднатися до Католицької Церкви.
― Що велика екскомуніка передбачає для священника?
— Для священнослужителя це означає надто багато. Канон 1434 Кодексу Канонів Східних Церков чітко зазначає, що священника, покараного великою екскомунікою, позбавляють всього, що належить до сповнення його духовного (клирицького) стану: У § 1. Велика екскомуніка забороняє приймати інші святі тайни, уділяти святі тайни і сакраменталії, виконувати будь-які уряди, служіння або завдання. Здійснювати акти управління, які, якщо здійснюють, є недійсними на підставі самого права.
§ 2. Покараного великою екскомунікою не слід допускати до участі у Божественній Літургії та будь-яких інших прилюдних відправах богопочитання.
§ 3. Покараному великою екскомунікою забороняють користуватися привілеями, які були раніше надані. Він не може правосильно одержувати сан, уряд, службу та інше завдання в Церкві. Також не має права отримувати платню і привласнювати собі доходи. Не має активного і пасивного голосу.
Іншими словами, священнослужитель, покараний великою екскомунікою, не може нічого вчиняти з вищепереліченого. Все, що він намагатиметься звершити як священник, є недійсним перед законом Католицької Церкви.
Тобто він позбавлений усього, що стосується публічного життя у Церкві.
― Які причини отримання кари можуть бути для священника?
― Як було зазначено вище, в карному праві є приписи про те, що коли хтось чинить злочин, має бути відповідно покараний. Та є певні злочини, які належать до надзвичайних, тобто важких. Важкі злочини ― це вчинки, які спричинюють розділення та замішання вірних.
― Якщо говорити конкретно про Василя Ковпака і Богдана Радюка, чому вони отримали покарання?
― Василь Ковпак і Богдан Радюк ― це священнослужителі Львівської Архиєпархії, які отримали велику екскомуніку через злочин схизми.
Канон 1437 Кодексу Канонів Східних Церков говорить: «Той, хто ухиляється від підлеглості найвищій владі Церкви або від єдності з вірними, їй підлеглими, і, попереджений згідно зі законом не виявляє послуху, має бути покараний як схизматик великою екскомунікою».
Іншими словами той, хто порушує єдність зі своїм Єпископом, уперто чинить непослух – вчиняє злочин схизми.
У випадку вищезгаданих священників, під час судового розгляду було доведено вчинення ними злочину схизми. О. Василь Ковпак і його прибічник, о. Богдан Радюк своїми вчинками та непослухом Єпископу руйнували єдність Церкви – постійно та тісно контактували з прихильниками лефевристського руху, пропагувати їхні ідеї, сіяли бунт і розбрат серед вірних УГКЦ.
― Як виглядав процес накладення кари?
— Церковна влада спочатку застосувала всі пастирські засоби, включаючи звернення та напоумлення до даних священників. А коли вже було вичерпано всі можливості для навернення, аж тоді було прийнято рішення для відкриття карного судового процесу.
Над свящ. В. Ковпаком та свящ. Б. Радюком відбувалися два різні відокремлені карні судові процеси. На першому ступені судочинства ці справи провадилися у Трибуналі Львівської Архиєпархії з винесенням вироків про накладення кари великої екскомуніки на цих священників.
Натомість о. Василь Ковпак та о. Богдан Радюк, використовуючи своє право, не погодились з цими рішеннями і подали апеляції до Конгрегації Доктрини Віри (яка є у Ватикані).
Апеляційні Трибунали, визначені Конгрегацією Доктрини Віри, своїми рішеннями підтвердили вироки, винесені на першому ступені судочинства щодо накладення кар великої екскомуніки на свящ. В. Ковпака та свящ. Б. Радюка. Важливо, що ці рішення є остаточними і не підлягають оскарженню.
― Якщо священник у великій екскомуніці не може уділяти таїнства, що тоді з таїнствами, які миряни отримали від них?
― Для вірянина ця інформація може стати важким ударом у духовному житті. Якщо ж вірний, який зрозумів свою помилку та виявив жаль, що належав до цього руху о. Василя Ковпака ― чи з власного бажання чи з неусвідомлення ― має право звернутися до будь-якого священнослужителя УГКЦ за допомогою, щоб впорядкувати своє церковне та християнське життя. Запевняю, що Церква завжди допоможе знайти духовно правильне рішення для спасіння цієї людини.
― Як би могла виглядати процедура звільнення від кари для священників?
― Апеляційний Колегіальний Трибунал, визначений Конгрегацією Доктрини Віри виніс своє остаточне рішення як в одному, так і в іншому випадку. Тому лише Конгрегація (тепер Дикастерій) Доктрини Віри має право визначати шлях та спосіб повернення о. Василя Ковпака чи о. Богдана Радюка в лоно Католицької Церкви. Без сумніву, що розвитку таких подій має передувати щире та публічне покаяння зі сторони цих священників.
― Що порадите вірним Львівської Архиєпархії, особливо парафіянам у Прилбичах?
― Завжди, дивлячись на конфліктну ситуацію, стараюся знаходити позитивний момент. Бо зараз, коли все вийшло назовні, перед людьми вже нічого не є прихованим. Поведінка послідовників о. Василя Ковпака, негативне ставлення до УГКЦ, мова ненависті ― все це змальовує ознаки певної секти.
Зараз для багатьох людей відкрилася правда. Тож кожен особисто має вирішити чи хоче він бути в лоні Церкви, чи залишатись прибічником того угрупування. На сьогодні встановлена чітка межа.
Світлини о. Михайла Квасюка
Підготувала Наталія Павлишин
