24 неділя Еф 2,14-22; Лк 8,41-56 (о. д-р Турконяк Р.), Тростянець 23.11.2025.
Святий апостол Павло був готовий прихилити людям світ, щоб вони отримали спасіння. Юдеї вважали, що спасенними можуть бути лише вони, обрізані. В єрусалимській святині існувала лінія, яка розділяла вступ у святиню між євреями і тими, хто не були євреями. За вказану лінію не можна було ні заходити чужим, ні когось за неї заводити. І цей припис був настільки строгим, що римляни дозволяли єврейській старшині вбивати тих, хто порушував його. Апостол Павло вважав, що Ісус Христос зруйнував цей припис, бо закликав: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Мт 11,28). Кликав до спасіння не тілтки євреїв, а усі народи. Бо прийшов усіх спасти і ніхто не мав спеціального привілею, який приписували собі юдеї. Коли ж Господь звертався до вибраного народу, щоб каялися, не судили інших, то із сумом промовив до юдейської старшини: «… коли побачите Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків у Царстві Божім, а себе – вигнаними геть. І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і засядуть у Царстві Божім» (Лк 13,28-29). Ісус прийшов усіх спасти, а не так, як очікували євреї, що мають бути спасенними лиш вони і то не усі. Цар Соломон, коли промовляв слово на свячення святині, між іншим виголосив: «чужинцеві, який не є з твого народу, і (як) прийдуть і помоляться на цьому місці і Ти вислухаєш з неба з твого готового поселення і зробиш за всім, про що покличе до Тебе чужинець, щоб всі народи пізнали твоє імʼя і боялися Тебе…» (1 Цар 8,41-43). Цар Соломон звертався до Небесного Батька стверджуючи, що у святиню можуть вступати чужинці і їхнє моління також вислухає Господь. Апостол Павло посідав духа Господнього, тому був переконаний, що Небесний Батько відкритий до кожного народу, бо усім бажає спасення. Він не відокремлював нікого, хіба що люди через негідний спосіб життя самі віддаляються від Бога.
Святий апостол називав і тих, хто не євреї, що вони «…громадяни святим і домашні у Бога».
Тому учень був переконаний й інших переконував, що віруючі не єврейського походження духовно будуються Святим Духом. Святий Дух не робить різниці між особами, він благословляє та спасає усіх, хто володіє чистим серцем та благородним сумлінням!
Святий євангелист Лука описує подію, яка відбулася за участі Яіра, голови синагоги та хворої жінки на кровотечу. Яір сам прибув до Ісуса, бо помирала його дочка. Він не зважав на приписи і на судження фарисеїв, книжників та інших противників, а припав до Ісуса й попросив врятувати його дочку, яка помирала.
Син Божий прямував до начальника синагоги,
але по дорозі до будинку Яіра, в натовпі знайшлася одна дуже хвора на кровотечу жінка, яка витратила все майно на лікарів. Її хвороба тривала дванадцять років й ніхто не зумів їй допомігти. Жінка пробиралася крізь людську юрбу до Спасителя. Вона мала одне бажання: доторкнутися одягу Ісуса, бо вірила, що так зцілиться. Побралася й дрижачою рукою з глибоким благоговінням приклала свою руку до одежі Христа – кровотеча припинилася.
Жінка стала здоровою і аж тепер могла знаходитися серед людей, бо те, що вона з такою хворобою знаходитися поміж людьми – було заборонено законом. Але перед Богом немає нічого таємного. Ісус відчув дотик віри через торкання краєчку одежі й запитав: «… Хто доторкнувся мене?» Тривала мовчанка і апостол Петро мав пояснення, що люди тісно обступили зі всіх сторін Ісуса, тому хто-небудь міг торкнутися. А Ісус пояснив, що він відчув, як сила вийшла з нього! І тут підійшла жінка з великим тремтінням, впала лицем до землі, пояснюючи усім, що це вона доторкнулася й відразу видужала. А Ісус похвалив її вказуючи усім, що віра врятувала цю жінку. Бо без віри її дотик не приніс би їй жодного оздоровлення.
Рух Ісуса до дому Яіра був повільним, а посланці прибули з дому начальника й повідомили, що його дочка вже померла. Дівча померло для людей, але залишалося живим для Бога! Ісус звернувся до Яіра й сказав, щоб вірив у Його силу, не знеохочувався. Господь увійшов у оселю з трьома своїми учнями. Окрім них в домі залишилися батько та мати дитини. Ісус заспокоював їх словами, що донька спить. Присутні плакали і підсміхалися з Ісуса, бо знали, що дівчинка мертва. Тоді Господь взяв дівчинку за руку й велів встати – дівча підвелося. Це прообраз того, що ми з вами воскреснемо. Спочатку помремо, але у свій час Син Божий усіх воскресить, щоб осудити по правді увесь людський рід. Не забуваймо, що кожен смертний гріх чинить людину мертвою для Бога. Але, коли живемо, маємо можливість воскреснути духовно, щиро сповідаючись таперепрошуючи Господа за вчинене беззаконня. Спаситель легко підійме людину з гріха, як підійняв дочку Яіра й зцілить, подібно, як жінку, що була хвора на кровотечу.
Дякуймо Богові, що маємо храм у селі. Дякуймо, що є священник, який посланий сюди Богом через єпископа. Священник піклується про те, щоб не було духовно хворих серед вас. Він сповідає, відпускаючи гріхи в імʼя Господне. Небесний Батько радо зцілює кожну гріховно хвору душу.
Не маймо страху бути духовно здоровими!
Лякаймося чинити гріх, який пропонує нам
диявол, загортаючи в привабливу обгортку. Ось ми посвятили споруджений вами престол,
де в святому кивоті перебуває сам Ісус Христос під видами хліба й вина, стаючи нашим духовним кормом. Престол – найважливіша річ у храмі, бо на ньому звершується безкровна жертва Служби Божої. Ісус Христос приносить себе в жертву й замешкує у кивоті в святому причасті. А іконостас символізує небо, на якому зображені Син Божий, пресвята Богородиця, ангели та святі. Святі – це люди, подібно як ми з вами. Вони мешкали на землі й здобули небо, бо любили Бога понад усе! До священника особлива вимога – тримати престол у чистоті й порядку. Не обтяжувати його зайвими предметами, лиш залишати те, що необхідно: кивот, світло, ручний хрест, служебник, антиміс, рушнички, ложечку для причащання, – ніколи квітів, карток тощо. Обрус має бути завжди чистим й гарно оформленим. Старайтеся кожного дня памʼятати, що в храмі у кивоті перебуває Ісус Христос, Бог. Кланяйтеся Ісусові, згадуйте про Нього із самого ранку, духом вітайте Його у храмі, кажіть, що любите й просіть, щоб нам усім прощав гріхи. Він чекає нас! Ісус Христос любить нас! Він помер та жертвує Себе з любові до нас! Просімо Спасителя, щоб завершив війну в Україні! Пресвята Богородице, змилуйся над нами!
