Нещодавно Святоюрську гору з братнім візитом відвідав єпископ Крижевецької єпархії Хорватської Греко-Католицької Церкви владика Мілан Стіпіч (Milan Stipić).
В архикатедральному соборі Святого Юра його зустрів єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир. Разом вони відвідали собор, помолилися у крипті біля гробів митрополитів Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого, а також обговорили шляхи співпраці між Церквами.
Після зустрічі ми мали нагоду запитати владику Мілана про його враження від відвідин України, і зокрема Святоюрської гори, про життя і служіння Греко-Католицької Церкви в Хорватії, а також про те, як сьогодні Церква в Хорватії підтримує українців і виявляє солідарність з нашим народом.
Мета візиту – молитва, зустріч і співпраця
– Головною метою нашого приїзду в Україну є візит до Івано-Франківська. Ми привезли гуманітарну допомогу для сиротинця, який утримують сестри-василіянки. Також мали можливість бути на празнику Царя Христа у василіянському монастирі, де ігуменом є мій добрий друг, отець Корнилій Яремак.
Відтак приїхали до Львова, де зустрілися з владикою Володимиром Груцою, а також з іншими священниками і працівниками церковної сфери, з якими підтримуємо дуже добрі стосунки.
З владикою Володимиром говорили про потреби наших Церков, про співпрацю, відвідали крипту, де поховані митрополити Андрей Шептицький і Йосиф Сліпий. Це була дуже гарна зустріч – ми відчули силу спільної молитви і духовної єдності.
«Собор святого Юра — важливий зв’язок між нашими Церквами»
– Від приїзду до Львова завжди дуже гарні враження. Мені приємно тут бути. Я вже не вперше у Львові й у цьому соборі, але цього разу зі мною була група наших працівників і священник з Хорватії, які тут уперше. Для них це було надзвичайне пережиття.
Собор святого Юра є дуже важливим і знаковим храмом для нас. Коли він будувався у XVIII столітті, ігуменом василіянського монастиря на цьому місці був о. Василій Божичкович, який згодом став першим єпископом Крижевецьким. Це важливий зв’язок між нашими Церквами – Крижевецькою архиєпархією і Львівською.
Митрополит Андрей і Климентій Шептицькі – основоположники нашої духовної традиції
– І митрополит Андрей, і його брат Климентій дуже важливі для нас. Вони заснували студитський монастир у Боснії та Герцеговині на початку ХХ століття. Це була велика основа для розвитку нашої Греко-Католицької Церкви.
Було навіть задумано створити окрему єпархію в Боснії та Герцеговині, але югославська влада того часу цього не дозволила. До сьогодні там існує українська греко-католицька громада – 7 парафій і 7 священників, хоча колись було більше. Був також наш монастир, який після 1924 року закритий і знищений. Але тому духовному розвитку, який тоді відбувся, ми завдячуємо саме митрополиту Андрею та його братові Климентію.
Греко-католики, які сьогодні живуть у Боснії та Герцеговині, належать до нашої Крижевецької єпархії Греко-Католицької Церкви в Хорватії.
Спільні проєкти з Львівською митрополією
– Ми говоримо про співпрацю не лише на рівні Львівської архиєпархії, а й цілої Львівської митрополії. Зокрема, сьогодні маємо дуже важливий проєкт з Карітасом Сокальсько-Жовківської єпархії. Йдеться про допомогу військовим, які страждають від ПТСР.
Плануємо реалізувати програму, за якою групи таких людей приїжджатимуть до нас у Хорватію, і з ними працюватимуть наші психологи, які мають досвід у цій сфері – особливо в зціленні сімейних ран. Це наша головна й найбільша програма.
Також є інші ідеї співпраці — зокрема з Львівською духовною семінарією Святого Духа. Семінаристи вже бували в нас: приїжджали зі своїм оркестром, співали під час Літургії й залишили дуже гарне враження про себе. Сподіваємось, що ця співпраця продовжиться.
«Ми намагаємось відповідати на виклики війни свідомо і з любов’ю»
– Наша єпархія разом із хорватською благодійною асоціацією “DOBRO DOBRIM” привезла до України понад 200 фур гуманітарної допомоги, на суму більше 3,5 мільйона євро. Це медичне обладнання, медикаменти, продукти, одяг, трансформатори, а також інші речі, потрібні військовим.
Ми допомагаємо біженцям з України, які перебувають у Хорватії – намагаємося їх забезпечити гуманітарною допомогою та духовною підтримкою. До речі, у нашій єпархії служить священник, який відправляє богослужіння українською мовою.
На мою думку, ті виклики, що постали через війну, ми намагаємось приймати дуже свідомо і відповідально.
«Наші народи — братні. І ми дуже добре знаємо, що таке війна»
– Ми дуже підтримуємо своїх братів в Україні — і духовно, і матеріально. Я вже п’ять разів приїздив сюди під час війни, щоб підтримати вас. І надалі це робитиму, бо наш хорватський народ є братнім для українського.
Ми маємо багато спільного і добре розуміємо, що таке війна, бо самі її пережили. Пам’ятаю, коли прибули перші українські біженці, наші люди допомагали їм зі сльозами на очах — бо розуміли, через що ті проходять. Хорвати пережили те саме 30 років тому. Саме тому вони сьогодні так щиро допомагають українцям.
Розмовляла Юля Козіброда
