«Бути певним у непевному завтра» – цикл духовних роздумів ієромонаха-студита Іллі (Мамчака), про те, що є близьким для серця й потрібним для внутрішньої постави та у діалозі з Богом. Про підсвідоме бажання мати опору та шукати Бога, про людські страхи та мужність, про надію та її значення у життєвій дорозі. Духовні роздуми будуть корисними для розуміння себе, а для когось, можливо, стануть орієнтиром у пошуках відповідей на внутрішні запитання.
Чому так важливо цінувати все, що маєш, і бути вдячним Богові за сьогоднішній день?
Ми не можемо сказати, що людина тільки в теперішній час має багато сумнівів і вагається. Людина сьогодні може запитати, як їй радіти, коли вона має такі великі випробування: хвороби, невдачі, втрата близьких, пережиття кривди зі сторони оточуючих. Але радість, яку колись переживали люди в світі, не різниться від тієї, яку переживають тепер. Хіба людина в теперішній час не радіє так, як колись? Вона радіє своїми батьками, друзями, святкуванням, зустрічам з близькими людьми після довгої розлуки, одужанням від хвороби – ті самі радощі.
Коли є загроза, чи є місце радості? Людина вже хвилюється. Василій Великий роздумує, як можна дякувати серед важких та прикрих обставин. Як людина може дякувати Богові, коли вона важко хворіє, коли їй завдають прикрість, коли вона переносить скорботи різні, переживає втрати та несправедливості. Коли людина думає по-земному, вона прив’язана до свого земного мислення, і не бажає дати простір Духу Господньому. Наше тіло є із землі. Земля постійно родить терня. І треба землю постійно обробляти, аби вона могла вродити щось добре. Так само які думки у нас народжуються? Переважно гріховні. Вони народжуються набагато швидше, ніж щось добре. Щось зле виходить само собою, без особливих зусиль. Коли людина живе земним життям, вона його дуже міцно тримається і продукує негативні думки, які постійно відштовхують добрі. Василій Великий говорить: «Взагалі ж душа, яка раз і назавжди полюбила свого Творця і звикла звеселяти себе тамтешніми (небесними) благами, свої радощі і благодушність не проміняє на різнобарвні принади плотських пристрастей. Навпаки, що іншим приносить смуток, збільшує її радість». Апостол Павло говорить про радість (2 Кор. 12, 10): «Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала. Тому милі мені немочі, погорди, нестатки, переслідування та скорботи Христа ради; бо коли я немічний, тоді я сильний». Людина навіть б не подумала таким хвалитися, а саме своїми випробуваннями. Апостол Павло, який переносив випробування, мав радість від того, що він міг терпіти ради Христа.
Щоб людина мала радість, і щоб вона для себе мала силу, Василій Великий каже, що вона має багато різних нагод: «Але нехай довідаються, скільки доречних приводів для радості подарувала нам Божа щедрість. Нас із небуття приведено до буття, Творець створив нас за своєю подобою, ми маємо розум, дар мови, бо такою є наша досконала природа, завдяки якій ми пізнали Бога. Уважно вивчаючи блага творіння, ми по вивченому, неначе по якихось письменах, пояснюємо собі величний Божий промисел стосовно всього та Божу мудрість. Ми здатні розрізняти добро і зло, сама природа навчила нас вибирати корисне й уникати шкідливого. Ми були розлучені з Богом через гріх, але знову наближені до Нього, оскільки кров Єдинородного звільнила нас від ганебного рабства». Святий також говорить про людей, які вважають благами щось теперішнє: «Та й ще гірше – думати, що лише той, хто насичує черево, забавляє і себе музикою, спить у м’якій постелі, живе життям, сповненим радощів. Я ж вважаю, що ті, котрі не позбавлені здорового глузду, мають таких людей оплакувати, а вшановувати тих, які теперішнє життя проводять у надії на майбутній вік і теперішнє і обмінюють на вічне».
Василій Великий вичерпно пояснює, як у нашому житті може народитись вдячність Господу, і як ми маємо розрізняти правдиві блага від неправдивих. Неправдиві блага не дають ніякої радості, хіба що емоційну та тимчасову, яка з’являється на короткий час і зникає. Бо тільки правдиві блага дають людині правдиву радість.
Розмовляла Христина Нищей
Спеціально для пресслужби Курії Львівської Архиєпархії
