Успіння Богородиці Флп 2,5-11; Лк 10,38-42; 11,27-28 (о. д-р Турконяк Р.) Пустомити 15.08.2025.
Сьогодні велике свято в нашій Церкві та у нашому народі, взагалі, у світі: Успіння пресвятої Богородиці! Не називаємо кінець життя Марії на землі словом смерть, бо вона заснула на кілька днів, щоб бути похованою у гробниці, потім, ангели взяли її тіло й понесли у небо. Так що ті особи, хто відчинили через кілька днів її гробницю, були приємно здивовані: тіла не було, гробниця була порожньою, хіба щось з одежі залишилося?! Фултон Шін, американський кардинал, написав знамениті слова: «Її любов до Бога підносила вгору її душу; Його любов до матері піднесла догори її тіло» (Ф. Шін «Марія – перша любов світу», Успіння пресвятої Богородиці, 2021, стр. 173). Цей же кардинал зробив таке порівняння: «Жоден дорослий чоловік чи жінка не хотіли б, щоб будинок, у якому вони виросли, піддався жорстокому бомбардуванню, навіть, якщо вони вже не живуть у ньому. Так і Всемогутній , який замешкав у Марії, не дав згоди на те, щоб його тілесний дім зруйнувала могила» (Ф. Шін «Марія – перша любов світу», Успіння і сучасний світ 2021, стр. 108). Марія жила постійною любов’ю до Бога, жила в любові Господній, вона охоче очікувала свого останнього сну на землі, щоб пробудитися щасливою у небі! Богородиця не мала страху, що відходить у невідомий світ, небо, бо мала велику довіру до свого Сина, що це – світ прекрасного, як навчав святий апостол Павло: «… Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, – те приготував Бог тим, що його люблять!» (1Кр 2,9).
Усі, що оточували її й усе, що було навколо неї, пречистої Марії, розпалювало в її серці любов до Небесного Батька, єднало у Святому Духові з її Сином! Те, що тілесне, пристрасне, духовно неупорядковане, не брало верху над духом Марії, бо любов, якою вона горіла до Небесного Батька, руйнувала будь-який негатив. Злий дух не мав сили вивести Марію з рівноваги, він боявся її і тремтів зі стиду, що народжена жінка у тілі панувала над ним, не боялася, вона – переможниця над усім пеклом! Любов до Бога, підносила Марію вгору, її серце полуменіло Господньою любов’ю, тілом жила на землі, духом перебувала в небі й жила Пресвятою Трійцею. Нам це трудно зрозуміти, тому що пристрасті тримають нас приземленими, потребуємо постійного визволення з-під впливу неупорядкованих потягів! Святий апостол дає нам пораду: «Ви, брати, покликані до свободи.
Тільки б свобода ваша не стала причиною жити тілесно; ви ж любов’ю служіть один одному!» (Гл 5,13). Нам слід кожного дня та години готуватися до переходу у вічність, бо сам Син Божий пригадував народу: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде]» (Мт 25,13). Практикуймо правильне упорядковане життя, одягаймо нашу душу у чесноти, вдивляючись у життя наших попередників, які були такими людьми, як і ми з вами: Авраам, Ісаак, Яків, пророк Ілля, цар Давид, апостол Петро, Марія Магдалина тощо. Їм, теж, траплялося чинити гріх, але вони довіряли Богові, зверталися до нього з покаянням і Господь радо прощав їм вчинені провини. Будьмо гостинними, терпеливими, милосердними, щедрими тощо, допомагаймо нашим ближнім та пам’ятаймо на слова святого апостола Івана: «Якщо хто скаже: Я люблю Бога, але ненавидить свого брата, той не-правдомовець. Бо хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить? … щоб, хто любить Бога, любив і свого брата» (1Ів 4,20-21).
Одягаймося любов’ю до наших ближніх, а це означає одягатися любов’ю до Бога! Якщо комусь трудно полюбити своїх ближніх чи когось одного, одну, тоді одягаймося у терпеливу любов, перемагаймо себе, пам’ятаючи – в такий спосіб любимо Господа, здобуваємо нагороду в небі! Святий апостол Яків пригадував, що віра сама собою не спасає, а потребує підтвердження ділами. Він вказував на брата чи сестру, які покажуться голими та потребуючими їжі, а до них хтось промовить: «…Ідіть з миром, грійтеся та їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, – яка з цього користь? Так і віра, коли нема діл, є мертвою в собі» (Як 2,16-17). Марія у Кані Галилейській на весіллі показала усім живим, як потрібно відноситися до ближніх, допомагати та співчувати у необхідності. Її ніхто не просив про допомогу, мабуть й такої думки не виникало в заклопотаних весільною потребою. А вона втрутилася й спонукала свого Сина допомогти в потребі. Замало посідати великі кошти та розширювати свої підприємства з великими доходами, коли багаті особи не допомагають потребуючим та не практикують діл милосердя!
Хай свято Успіння пресвятої Богородиці надихає нас жити у мирі з Богом та спонукує до щирої допомоги потребуючим особам! Знаємо лише одну особу з наших заможних осіб, який подібний до сотника, що збудував синагогу (пор. Лк 7,5); а наш, заможний будівельник, збудував кілька дерев’яних храмів своїм коштом! Такі діла милостині «гріхи відпускають», як твердить Господній Мудрець (переклад Хоменко, пор. Сир 3,30). Пресвята Богородице, допомагай нам, щоб вірою, ділами милосердя, покаянням перед Богом й практичним життям ми осягнули вічну нагороду в небі! Благаємо тебе, пресвята Богородице, закінчення війни в Україні!
