У неділю, 3 серпня 2025 року, на Білій горі в селі Підлисся, на батьківщині будителя українського народу Маркіяна Шашкевича, відбулося щорічне паломництво. Божественну Літургію очолив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир, який у своїй проповіді наголосив на важливості спільноти у християнському житті, потребі єдності та взаємної підтримки, особливо у час випробувань. Єпископ підкреслив, що «Ісус Христос віддає себе в Євхаристії, щоб ми жили», та закликав присутніх ділитися вірою з іншими, наслідуючи приклад Маркіяна Шашкевича.
Підйом на Білу гору – жертва і зустріч
В першу неділю серпня вже традиційно нас запрошує Золочівщина, Підлисся, Біла Гора. Вже здалека видніє хрест, який є нашим орієнтиром. Щоб піднятися на цю гору, потрібно трохи зусиль. Навіть автомобілем не цілком просто є сюди виїхати. Це є також своєрідна жертва. Ісус Христос йде на гору та хрест не задля якогось рейтингу чи кар’єри, а для порятунку людини.
Відпочинок і тиша – простір для Бога
Тут, серед чудових краєвидів відпочиває душа. На природі серед Божого Творіння душа розмовляє з Творцем. Тут на перший погляд не хочеться нікого бачити чи чути, бо так зачаровує природа.
А як відпочивав Ісус? Він цього без сумніву потребував. Водночас це був для Нього час особливої зустрічі з Богом Отцем. Євангеліє розповідає, що він відплив човном на самотнє і пустинне місце, щоб побути на самоті. Але якимсь чином народ про це довідався, віднайшли Його люди. Щось їх заставило шукати Вчителя з Назарету, Він багатьох уздоровлював.
Голод і порожнеча – не лише фізична
Настала пізня година і народ зголоднів – це цілком природне явище. Бачимо безпорадність учнів. Вони кажуть: «Пустинне, порожнє це місце, треба народ відпустити, щоб собі щось купили їсти».
Але Ісус розуміє, що відпустити людей не розв’яже їхніх проблем. Люди тоді б купили хліба, з’їли – і що далі? Щось більше заставило людей шукати Вчителя з Назарету, Цілителя та йти за Ним, переривати Йому відпочинок.
Люди не лише перебували в пустинному місці – в їхніх серцях була порожнеча. Знову ж таки, розмноживши хліб, Ісус міг людям просто роздати цей хліб і відпустити їх, щоб надалі мати спокій. Але порожнеча була глибша.
Ісус творить спільноту
Не було сенсу відсилати людей туди, звідки вони прийшли, з порожнім серцем. Тому цей великий Педагог робить інакше – каже людям сісти і разом їсти. Це була ціль: зібрати людей, разом побути, порозмовляти, бо цього завжди бракує.
Люди відчувають велику потребу зустрічі. Разом навіть легше долати страх та лікувати рани війни.
Євхаристія – хліб, який не можна купити
Ісус Христос віддає себе в Євхаристії, щоб ми жили. Ми сьогодні на цій горі ламаємо євхаристійний хліб, який не можна купити, а лише з вдячністю прийняти.
Християнство не є приватна річ. Це релігія спільноти, бо з Ісусом завжди було багато народу, особливо коли ставалися чуда. Але потрібно завжди вірних слуг, які проповідують благовість, стають інструментами Бога у творенні чудес.
Приклад Маркіяна Шашкевича
Одним з таких був і залишається Маркіян Шашкевич. Сьогодні ми з великою вдячністю вступаємо на його рідну землю, ходимо стежками його дитинства, молодості. Протягом свого короткого життя йому вдалося зробити багато добра. Це показує, що ми також можемо праведно жити, робити добрі справи. Не треба бути при владі, мати високі посади, щоб робити добро, послужити. Хоча для цього, крім добрих намірів, звичайно потрібно мати необхідні ресурси.
Завдання для нас
Ми зустрічаємо Бога у храмі, в молитві, на горі, на лоні живої природи. Вміймо показати цю дорогу також іншим, вміймо поділитися тим, що Бог робить для нас. Так вчить нас робити Маркіян. Це не завжди легко, бо кожна людина вільна у своєму виборі, але Бог нікого не перестає любити.
Нехай приклад нашого життя буде світлом для тих людей, які ще Бога не впізнали або від Нього відійшли. Нехай наше життя буде таким, що якщо хтось піде за нами, щоб він дійшов до вічної радості.
