П’ятидесятниця Ді 2,1-11; Ів 7,37-52; 8,12 (о. д-р Турконяк Р.) Семінарія Святого Духа, Львів 08.06.2025.
Ісус велів апостолам, щоб вони очікували приходу Святого Духа в Єрусалимі. Учні Христові не шукали іншого обрання чи вирішення питання, усі знали, де зберуться та очікуватимуть на обіцянку Господню. Звичайно, вони не могли знати, як відбудеться ця подія, однак зібралися, молилися та очікували цього особливого свята. І в пам’ятний день П’ятидесятниці, коли учні перебували в домі «однодушно», тобто не мали різних поглядів або очікувань, зненацька з’явилися поділені, ніби вогняні язики й осіли на кожного учня. Так Святий Дух увійшов у кожного апостола й надихнув їх говорити різними мовами про Ісуса Христа, його смерть та воскресіння, словом, про діло спасіння людського роду, спасіння кожної людини. Межа проповідування апостолів трималася тексту Святого Писання Старого та Нового Завітів. Апостоли отримали знання й відвагу, щоб голосити слово Боже. Дух окрилював їх і вони з божественним натхненням безстрашно зверталися до зібраного люду їхнбою рідною мовою. Коли стався шум при отриманні Святого Духа, що вчувався своєрідними звуками, народ вийшов із домів, а ті хто були на вулицях, зібралися навколо дому звідки роздавався цей неземний шум. Учні Христові після отримання Святого Духа не залишилися у домі, лише вийшли назовні, щоб з натхнення Святого Духа промовляти до людей!
Цікаво, що вони не вивчали чужих мов, а іншомовного люду в Єрусалимі було так багато, що й не перелічити. Усі присутні чули проповідування апостолів своїми рідними мовами! Коли це відбувалося, схвильований присутній люд дивувався й запитував: «… Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?» (Ді 2,7-8). Зібрані люди не лише дивувалися, що апостоли промовляли різними мовами але й розуміли й стверджували: «… чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич» (Ді 2,11). Присутніх захоплювала мова про Божу велич, апостоли керували роздуми для народу, щоб ті думали про Господа, про Його всемогутність, силу, любов та милосердя. Завданням Святого Духа було не лише в тому, щоб учні говорили різними мовами, але, щоб ця мова увійшла в серця прибулих людей. І це їм вдалося, почута мова про Бога сколихнула присутніх, велич Господня захопила їх. Під час перебування з учнями Ісус говорив їм: «… краще для вас, щоб я пішов. Бо якщо я не піду, то Втішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, – пошлю його до вас» (Ів 16,7). Апостоли відважно промовляли і мали велику допомогу з небес: «А Утішитель – Дух Святий, – якого Батько пошле в моє ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що я вам казав» (Ів 14,26). Святий Дух пригадував апостолам відмінні повчання, які голосив Ісус Христос в різних місцях та глибоке значення Господніх слів.
Учням пригадувалися різні чуда, які чинив Спаситель світу: оздоровлення недужих, прогнання злих духів, помноження хлібів, риби, похід Ісуса по воді, передбачення подій, що мали статися з Христом тощо. Святий Дух розхитав серця мешканців Єрусалиму та сумління прибулого народу в місто. Такого чуда, такого благодатного шуму, мешканці й народ, що знаходився в Єрусалимі, ніколи не чули і не переживали подібного досвіду. Повіяв вітер Святого Духа, що має здатність пронизувати й заходити всюди, куди має доступ, навіть у вузькі щілини дує, щоб наповнити собою. Відчинімо двері нашого серця, щоб не щілинами, а відчиненими дверима увійшов Божий Дух та наповнив нас своїми щедрими дарами. У свій час Ісус говорив до Никодима: «Дух дує, де хоче, – і чуєш його голос; але не знаєш, звідки приходить і куди йде…» (Ів 3,8). А нам відомо, що Святий Дух – це Третя Особа Пресвятої Трійці, якого обіцяв прислати Син Божий, коли проживав на землі як людина. «І я попрошу Батька і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами – Дух правди, якого світ не може прийняти, бо не бачить його і не знає [його]. А ви знаєте його, бо він у вас перебуває і у вас буде» (Ів 14,16-17).
Віддаймо оселю нашого серця та усього нашого єства в посідання Святого Духа, який має здібність перемінити й духовно відновити кожну людину вогнем своєї любові! Нехай цей неземний шум духовного землетрусу Духа правди й любові, наповнить наші серця щедрими духовними дарами, які проявляються: «В очищенні, в розумі, в терпеливості, в лагідності, в Святім Дусі, в щирій любові, в слові правди, в силі Божій… в славі й безчесті, в ганьбі й похвалі…» (2Кр 6,6-8).
Благаємо тебе, Святий Духу, заверши війну, даруй нам мир, віддали тривоги і усякий неспокій! Святий Духу, прийди й наповни наші серця спокоєм, миром та рівновагою розуму в цей тривожний час війни. Пресвята Трійце, Боже наш, слава тобі!
