З ініціативи Патріаршої комісії у справах євангелізації УГКЦ, яку очолює Чернівецький єпарх Владика Йосафат Мощич, у Львівській Архиєпархії під час Великого Посту відбулися керигматичні реколекції. Метою таких реколекцій є донести вірним Добру Новину про Божу любов. Вони були проведені в кількох парафіях Львова, а також у селах: Велика Вільшаниця, Лисиничі, Підгайчики, Пасіки-Зубрицькі, Будки та Шпиколоси. Відповідальним за проведення цих реколекцій був о. Олег Кіндій – референт у питаннях євангелізації Львівської Архиєпархії УГКЦ.
– Отче Олеже, Ви проводили керигматичні реколекції в селах Львівської Архиєпархії. Поясніть, будь ласка, для тих, хто можливо вперше чує такий вислів, що означає назва «керигматичні реколекції»?
У керигматичних реколекціях є кілька елементів. Один із них – традиційний. Під час Великого Посту священники мають обов’язок провести у себе на парафії реколекції, щоб допомогти вірянам краще підготуватися до Пасхи, аби мати нагоду переосмислити своє життя і наблизитись до Бога. Великопосні реколекції мають допомогти людям краще переоцінити своє життя. Специфіка керигматичних реколекцій полягає в тому, що головний наголос є на те, що все наше людське життя випливає і повертається до Люблячого Батька. Бог безмежно любить людину, Він з любові сотворив цей світ, дав життя людині. І навіть, коли людина згрішила, не перестає її любити. Власне, керигматичні реколекції перегукуються з Великопосними в тому сенсі, що Бог безмежно любить людину.
Часто люди не мають відчуття Божої любові. Буває так, що людське серце черствіє, бо віддаляється від Бога. А коли людина чує Боже Слово і Боже повідомлення, що Бог не гнівається на неї і все їй пробачає, тоді серце починає битися по-новому. Бог любить людину і готовий вибачити її гріхи за будь-яких обставин. Це є головним поштовхом для людини, щоб вона віднайшла в собі сміливість повернутися до люблячого Бога і помиритися з Ним. Керигма полягає в тому, щоб почути про Божу любов та усвідомити свою гріховність, визнати її перед Богом і отримати Його милосердя, Його прощення і любов. І коли людина переживає це навернення, то приймає не лише Божу любов, але й Божого Духа. Духа Святого, який спонукає її до того, щоб активізувати своє християнське життя. Ця активність християнського життя веде до формування християнських спільнот.
Другий елемент керигматичних реколекцій – вироблення в собі звички регулярно читати Святе Письмо. Чи в сімейному контексті, чи в парафіяльному, або ж у контексті малих спільнот. Третій важливий елемент – це допомогти сформувати маленькі спільноти там, де їх немає, або посилити їхню діяльність там, де вони є. У малих спільнотах люди краще знаються, можуть один одному допомагати, виявляти милосердя і підтримку. І четвертий елемент – це усвідомлення, що наша парафія процвітає тоді, коли ми ділимось радістю життя з Богом і з тими людьми, які є поза Церквою. Ми називаємо цей елемент – місійністю, оскільки кожен християнин є частиною мирянського апостоляту, а відтак покликаний приводити до Христа тих людей, які ще Його не пізнали.
– Чи відрізняються керигматичні реколекції від звичайних реколекцій в способі їх проведення?
У нашій Львівській Архиєпархії, коли ми проводили реколекції, то завжди намагалися залучати мирян. Я запрошував мирян свідчити про те, як Бог торкався їхнього життя особисто. Насправді, це дуже важливий і корисний елемент реколекцій, коли, під час наук, говорить не лише священник але й надається слово мирянам. У нашій Церкві є багато мирян, які допомагають голосити Боже слово. Ми маємо євангелізаційні спільноти на кшталт Школи Андрія, Спільноти Благословення чи Спільноти Галілея. Члени цих спільнот мають великий досвід свідчення про Божу любов, і їм це дуже добре виходить. Другий важливий момент – це запропонувати людям не просто отримати відпуст. Особливо зараз, під час Ювілейного Року, всі вірні УГКЦ запрошені отримати повний відпуст через визначені правила. Проте, на завершення наших реколекцій, ми навколішки прочитували молитву особистого прийняття Ісуса Христа як свого Спасителя. Це практика, яку використовують різні місійні спільноти. Люди, прочитуючи цю молитву, визнають свою любов до Бога, свою гріховність і проголошують, що вони хочуть, щоб Господь Бог був Володарем їхнього життя.
– Чи проведення керигматичних реколекцій лежить в основі якогось проєкту? Чи може це наказ якогось єпископа?
Так, це випливає зі стратегії діяльності Комісії у справах євангелізації, яку очолює Владика Йосафат Мощич. Ми мали з Владикою Йосафатом кілька вишколів для євангелізаційних спільнот, які власне брали участь у цих керигматичних реколекціях. Коли ми проводили ці вишколи для мирянських спільнот, то наголошували на чотирьох елементах керигматичних реколекцій: пережиття Божої любові, поглиблене вивчення Святого Письма, формування малих християнських спільнот «Благовість», а також плекання місійного духу серед наших вірян. Те, що ми пропонуємо для спільнот, те ми й самі практикуємо на своїх парафіях. Це випливає із діяльності Комісії у справах євангелізації.
У кожній Єпархії та Митрополії референти й голови місцевих комісій євангелізації мають можливість адаптувати цю програму до своїх обставин. У сільському контексті є одна специфіка, в менших містечках – інша, у великих містах – ще інша. У нас немає єдиної уніфікованої програми. Але наша місія референтів й голів комісій у різних єпархіях, заохочувати створювати малі мирянські спільноти там, де їх немає. А там, де є – підсилювати. Наскільки така діяльність дасть нам плоди, побачимо. У кількох парафіях, в яких я проводив реколекції, де не було чи ще немає мирянських спільнот, ми ставили собі за ціль, після Пасхи, звертатись до священників цих парафій і спілкуватись з активними мирянами, які пройшли такі реколекції, щоб допомогти їм створити малі християнські спільноти. Ми хочемо назвати ці спільноти «Благовість» і розпочати цілий рух створення таких християнських мирянських спільнот. Також плануємо для них створювати додаткові формаційні вишколи. Це програма на цілий рік і на наступні роки. Ми хотіли б формувати молодіжні спільноти, використовуючи досвід тих молодіжних спільнот, які вже існують. Щоб ми ділились досвідом і допомагали людям об’єднуватись, консолідуватись.
– Що мотивує Вас до такої нелегкої праці, яка потребує багато енергії та ресурсів для підготовки вишколів та створенні спільнот «Благовість»?
Найпершою такою мотивацією є те, що я відчуваю, що сам Господь цього хоче. Бог хоче, щоб наші парафії, наш народ переживав і смакував Божу любов. Я цю Божу любов пережив на собі. У мене відбулося моє особисте навернення. Мені дуже сумно бачити парафії, де немає мирянських спільнот і де лише традиційне літургійне життя. Наше традиційне християнське життя у Таїнствах, насправді є дуже благословенним та живим. Але воно пожвавлюється і поглиблюється, коли парафія має свої молодіжні, молитовні, місійні чи харитативні спільноти. Коли таких спільнот є більше, парафіяльне життя оживає. Цього року, коли я проводив ці реколекції разом із моїми знайомими священниками, я міг зауважити, що там, де отці активно працюють зі своїми мирянами, там насправді є великі плоди і велика надія відродження нашої Церкви. А там, де священники живуть не на своїй парафії і змушені доїжджати, там є ризик, що «плодів Духа» і їхньої праці може бути не так багато. А насправді потрібно дбати про всіх людей, бо Бог любить і кличе до спасіння кожну людину. Наше завдання як Церкви, достукатись до серця кожної людини: і до тих, які ходять до церкви, і до тих, які не ходять до церкви; до тих, які свідомо залишили Церкву, і які ще не пізнали Доброї Новини. Великою радістю є те, коли люди відгукуються, дякують, повертаються і самі знайомляться з Богом. Дуже цінно, коли вони свідчать і хочуть інших притягувати до Бога. Це завжди натхненно і додає наснаги рухатися далі. Особливо в таких маленьких містечках, де бувають погані дороги, недобре розвинена інфраструктура і все виглядає досить сумно, а насправді і там Бог діє, і там Бог присутній.
– Як люди відреагували на такий формат реколекцій? Адже це напевно трохи незвично, бо в маленьких селах рідко бувають якісь спільноти чи біблійні групи. Якщо і проводяться реколекції, то вони відбуваються у традиційний спосіб, коли миряни просто слухають духовні науки священника.
Насправді, люди дуже спраглі цього. У багатьох селах і містах хочуть глибокого спілкування з Богом. Вони готові до нових форматів і підходів спілкування з Богом. Якогось спротиву чи несприйняття я не відчув. Люди радісно відгукувались, коли чули свідчення мирян, і ревно ставали навколішки, коли приймали Ісуса, як свого Господа і Спасителя. В одному селі, це здається у Великій Вільшаниці, діти шкільного віку, коли чули звук гітари і пісні, то радо заходили в церкву. А як тільки розпочиналось якесь свідчення чи слово від священника – вони виходили на двір і собі грілися на сонечку. Люди спраглі того, щоб до них ставитись неординарно, щоб їм пропонувати щось нове.
– Навіть серед старшого покоління?
Так, коли ті люди, які часто ходять до церкви, бачать що це з благословення священника – вони це сприймають дуже відкрито.
Люди хочуть Бога. Вони хочуть Його пізнавати. Вони інтуїтивно глибинно розуміють, що тільки Бог є нашою надією, що Він є нашою підтримкою. Але вони хочуть бачити живі приклади життя з Богом. І коли вони це бачать, тоді дуже гарно відгукуються.
Останні реколекції були біля Золочева, у селі Шпиколоси. На реколекції приїхало пів деканату священників, щоб допомогти сповідати людей. Це гарна практика, коли священники з різних парафій допомагають один одному сповідати людей під час Великого Посту та під час реколекцій. Самі священники підходили і дякували мирянам за їхні свідчення, бо навіть для нас це є утвердження у вірі, що Бог насправді живий, що Він діє і дає знаки Своєї присутності та любові.
– Які емоції переповнюють особисто Вас, отче Олеже, після закінчення проведення керигматичних реколекцій? Чи відчуваєте, що ця праця з часом принесе плоди і все більше людей отримають на своїх парафіях досвід Божої любові?
Хочеться в це дуже вірити. Я відчуваю себе втомленим. Але з іншого боку, в мене є приємна втома. Доводилось багато їздити, з багатьма людьми зустрічатися. Це завжди нелегко. Але, коли ти бачиш блиск в очах людей, особливо серед молоді і поміж старших осіб, коли відчуваєш відкритість до Божого Слова, то з цього черпаєш велике натхнення. Бог є серед нас. Бог не відвернувся від України. Бог особливо зараз виливає свої ласки і щедроти на наш край. Я дуже хочу продовжити працювати в цьому напрямку, підтримувати зв’язок з тими священниками, де ми були на реколекціях, пропонувати іншим священникам такі реколекції вже після Пасхи, після Зелених свят чи перед Різдвом. Це така хвиля розмови про Божу любов, яка діє в нашому житті. Хочу, щоб ця хвиля не припинялася. Щоб це було ще одним поштовхом для оновлення нашої Церкви.
Автор: Анна-Марія Савчак
