Під час проповіді у Хрестопоклонну неділю владика Володимир нагадав кожному християнину, що шлях за Христом – це не лише виклик, а й благословення. Несучи свій хрест, ми наближаємося до справжньої свободи та радості, які відкриваються в наслідуванні Божої волі.
Нижче подаємо основні думки проповіді, у яких архиєрей роздумує над значенням хреста у житті християнина, особливостями учнівства Ісуса та викликами, які постають перед віруючими в сучасному світі.
Любити людей: що означає наслідувати Христа?
“Ми часом не можемо собі порадити з тим, що означає любити людей. Ця справа дуже загострюється, коли мова про любов до ворогів. А як поступав Ісус Христос? Він любить усіх, але по-різному виявляє цю свою любов: до ворогів чи опонентів – в один спосіб; до людей, які йшли за Ним і очікували якогось чуда – в інший спосіб.
Деякі Його промови були звернені до великої кількості людей, які Його слухали, але чимало з них опісля розминалися з цією наукою. Деякі діяли навіть підступно, створюючи провокацію. Особливий діалог Ісус веде з своїми учнями, апостолами, вимагаючи від них радикального наслідування та зміни способу життя. Деякі з Його пропозицій можуть викликати серйозний конфлікт в людському думанні.”
Бути учнем Христа – слухати і наслідувати
“Часом на євангельських сторінках зустрічаємо наступний вислів: «Сказав Ісус своїм учням» або «сказав Ісус до своїх учнів». Це особливий акцент на конкретних адресатів. Бути учнем Ісуса – це передусім уважно слухати і чути, чого очікує Вчитель. Якщо ми свідомі того, чого від нас очікує Бог, але не чинимо так, то є велика небезпека розминутися з щастям.”
Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається словами: «Коли хто хоче йти за мною…». Людина отримала від Бога великий подарунок – свободу. Вона має право та привілей вибору. Бог шанує нашу свободу, не забирає цей подарунок назад. Бог хоче, щоб ми йшли за ним переконливо, а не з обов’язку, примусу чи страху. З іншого боку, ми Бога дуже потребуємо на нашій життєвій дорозі. Що ж нам робити без Нього? Куди заведе така дорога?..
Відректися себе – довіритися Богові
“Якщо хтось каже, що не має часу для Бога, то значить, така людина радше не знає або не любить Його. Для порівняння, яка може бути закоханість, якщо закохані не мають часу для себе?
Бути учнем чи ученицею Ісуса – означає передусім цього хотіти. Але тут треба в світлі нинішнього євангельського слова ще виконати щонайменше дві умови: зректися себе і взяти свій хрест.
Відречення себе може бути болючим моментом. Це на перший погляд означає – відірвати щось від себе. Йдеться радше про зречення від свого «я», свого бачення життя, своєї волі, своєї гордині. Але для чого це, що далі? Яка альтернатива? Відректися себе – означає довіритися комусь, в нашому випадку Богові. Відректися себе – означає виконувати волю Того, кому довіряю. Тобто, йдеться про Божу волю, навіть якщо вона вважається на перший погляд невигідною чи незрозумілою.”
Взяти свій хрест – прийняти життя з його викликами
“Можна по-різному розуміти, що означає взяти на себе хрест. Не мусимо відразу йти на Голгофу чи розп’яття. Хрест – це щоденне служіння, обов’язки, які людина вибрала чи їй доручили: робочі, студентські, сімейні чи монаші. Щоденна рутина не є завжди цікава чи приваблива.
Під поняттям «хрест» розуміємо також певні виклики, перед якими стоїть людина: хвороби, труднощі у відносинах, різного роду узалежнення. Одним з видів «хреста» може бути це, коли ми робимо щось не тому, що ми це любимо чи воно нам дуже подобається, а тому, що так треба чи змушені до цього.”
“Чи ми не соромимося вітатися християнським привітанням? Чи не боїмося визнати свою віру серед одногрупників або колег по роботі? Як реагуємо, коли хтось сміється з Церкви та Бога? Коли в ім’я грошей потрібно зробити щось неморальне?
Сучасний світ буде наголошувати на потребі толерантності, але яка ця толерантність стосовно християнства? Можливо, нам хтось скаже мовчати чи закривати очі на певні справи, бо можемо втратити працю чи якісь рейтинги. Але буде вічною трагедією, коли втратимо Царство Небесне.”
Йти за Христом – знайти правдиву дорогу життя
“Ісус закликає цю всю проблематику у вигляді хреста взяти на себе і йти за Ним. Не чекати «кращих часів», щоб мати час на Нього. Несучи на собі свої «хрести», слідуємо за Ісусом, будучи Його учнями.
Ми думаємо собі: а якби залишити свій хрест, не брати, не нести його з собою? Так не вийде, бо життя не є легкою романтичною прогулянкою. Ісус не каже нам брати Його хрест, як це робив Симон з Киринеї. Маємо нести свій хрест. Він не каже брати хрест і кудись його нести, якось виживати, а йти за Ним. Ця дорога вже протоптана і перспективна.
Бог має свій план на наше життя. Різного роду «пустині» у вигляді випробувань є для того, щоб ми цінували «обіцяну землю».”
