Євр 6,13-20;
Мр 9,17-31.
Господь вірний своєму слову, Він виконує те, що обіцяв! «Бо Господнє слово праве, і всяке діло його – вірне» (Пс 33,4). Ісус багато разів говорив апостолам та присутньому народові про своє розп’яття та воскресіння, люди чули ці слова, але не звертали уваги на них. «Навчав бо своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне» (Мр 9,31). Коли Він воскрес, жінки, які прибули до порожнього гробу, пригадували слова, які їм повторили два чоловіки в білих одежах: «… Чому шукаєте живого між мертвими. Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас… Син Чоловічий … має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути. І вони пригадали собі його слова» (Лк 24,5-8). Воскресіння Христове не залежало від того, чи апостоли, Його учні та присутні вірили його словам? Ні! Він воскрес, подібно, як довершував інших своїх діл, незважаючи на судження та здогади присутніх. Ісус виразно сказав апостолові Петрові, що він Його відречеться. Той заперечував, що готовий на смерть за Христа, але за короткий час Петро відрікався Господа, стверджуючи, що не знає його (пор. Ів 18,17-27). Ісуса Христа сильно боліла душа, що Йому не вірили і Його слова приймали поверхнево: «Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите» (Ів 8,45) – відзивався Ісус. Ми повинні вірити словам Христовим, бо Він – Син Божий, той, хто разом зі своїм Отцем та Святим Духом покликав до життя увесь видимий та невидимий світ. Цей Ісус говорив про вічне життя, про небо, про вічне щастя, про нагороду та покарання в другому світі, після смерті тіла людини. Ось Його твердження: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Ці слова відносяться до кожного та кожної з нас, до кожної людини, яка народилася або була зачата в лоні матері! Нас чекає вічне життя, мене чекає нагорода або покарання? Слід жити так чесно та примирено з Господом, щоб отримати вічне щастя. Відкиньмо сумніви про те, чим спокушає нас диявол і багато із народу повторюють, що не знати, як буде у вічності? Це – правда, що не знаємо до кінця, яке там життя, але пам’ятаємо слова святого апостола Павла, що був узятий за життя до третього неба (пор. 12,2-4) і так написав: «… Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1Кр 2,9). Значить, апостол Павло бачив дещо з краси небесної таємниці. Від цього досвіду, від бачення неба він не міг прийти до себе, щоб описати чарівне видиво, яке показав йому Господь. Автор послання до євреїв написав про те, що Бог, який вчинив обітницю Авраамові, клявся самим собою. А Господь за вірність Йому пообіцяв Авраамові багате благословення. Пам’ятаємо, що Господь поставив трудне завдання перед патріархом Авраамом: «… Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу» (Бут 22,2). Авраам мав принести свого єдиного сина в жертву на вказівку Бога й виконав це бездоганно, хоча в останній момент Господь затримав караючу руку Авраама. Патріарх замахнувся на свого сина, щоб виконати волю Бога, але Господь не бажав, щоб Авраам умертвив свого сина, зупинив його руку, такої жертви Господь не зволив чинити батькові. Усе було для Авраама, щоб саме він переконався про те, що Бога любить більше, як свого сина! Згодом Бог промовив такі слова до Авраама: «… Клянуся мною самим … за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу» (Бут 22,16-18). Дуже важливо слухати голосу Бога, який звучить у видимому світі, у створених живих істотах, рослинному світі та неживих предметах! Господь промовляє до нас у Святому Писанні, говорить Заповідями, подіями, явищами тощо. «Словом Господнім створене небо, і подихом уст його – вся його оздоба» (Пс 33,6). Авраам повірив Богові, хоч сам не бачив того, що обіцяв Господь, але Творець усе сповнив, що обіцяв, і це виявилося в прийдешніх поколіннях! Автор послання пригадує: «… неможливо, щоб Бог казав неправду…» (Євр 6,18). Вірмо ще міцніше обітницям Ісуса, приближаймося з великою надією до кінця нашого дня, щоб радісно прийняти надію вічного щасливого життя! Господи Ісусе Христе, утверди нашу віру! Богородице Діво, наша Небесна Мати, бережи нас від видимих та невидимих ворогів, захорони від підступних хвороб!
+ Ігор
Митрополит Львівський
11 квітня 2021 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
