Сьогодні ми святкуємо празник святого Герарда, покровителя кохавинського монастиря, який вважається великим приятелем дітей, молоді… (св. Герард Маєлі, 1726-1755).
16 жовтня 1755 року в місцевості Матердоміні, на півдні Італії, Герард відійшов до вічності, проживши на землі лише 29 років. Свята кончина є укоронуванням праведного життя.
Євангельське слово нинішнього дня (Мр. 11, 23-26) провадить нас на шлях віри. Віра здатна пересувати гори. Ми здебільшого зранку є повні ентузіазму, готові дійсно переносити гори. Потім є обід, а ближче вечора думаємо собі: «Для чого ці гори рухати? Нехай собі стоять».
У євангельській розповіді порушені теми молитви та прощення, а також їхня взаємодія. Молитва – це зустріч з Богом, перебування в діалозі з Ним. Ну, а як з прощенням? Чому важливо є прощати? Якщо ми комусь не простимо, то він не буде кращим, а нам від цього буде гірше. Гнів чи ненависть з’їдає людину зсередини. Тому ми прощаємо, зокрема, з любові до себе. Прощати не означає забути чи оправдати злочин. Але звернімо увагу на наступні слова: «Коли ви не простите, то Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших». Цікаво, як так Бог залежний від нашого прощення? Справа в тому, що Бог не має місця в серці, яке наповнене злобою. Тоді молитва під загрозою, а тому – позбуваємося Бога як учасника молитовного діалогу.
Святий Герард вчить нас, як означає прагнути Бога, перебувати з ним в глибокій єдності та діалозі. Він вже в дитинстві дуже хотів приступати до Святого Причастя, але тодішнє право забороняло це до 10-го року життя. Якось Герард все-таки намагався прийняти Євхаристію, але священик обминув його, сказавши, що Причастя – це не забавка для дітей. Відчуваючи духовний голод, малий Герард вночі плакав в ліжечку. Тоді, як пишуть біографи, сам ангел, Божий післанець, приніс йому Святе Причастя.
Вибравши дорогу монашого життя, Герард добровільно відрікається влади, бо чинить досконалий послух своїм настоятелям. Так, людина радше прагне керувати, панувати, ніж служити. Наш Святий обрав іншу дорогу. А Бог наділив його численними ласками. Він не мав звички себе оправдовувати, навіть якщо був несправедливо оскаржений. Це вже вершина, зеніт прощення. У дусі великої покори Герард виконує численні обов’язки в монастирі, але передусім дбає про навернення грішників. Хоча не був священиком, але мав дар промовляти до їхнього сумління з метою покаяння. Тому він вважається також покровителем доброї сповіді, яка є невичерпним джерелом милосердя та прощення.
Герард не мав багатства, тому що все роздавав. Він інвестував у вічність та на перспективу.
На честь цього святого в Матердоміні збудована величава святиня, куди відбуваються численні прощі. Святий Герард є дуже відомий на півдні Італії. Він стає щораз більш відомий там, де служіння звершують редемптористи. Це відчутно тут, в Кохавині, та в околиці.
Монаше життя св. Герарда супроводжувалося багатьма чудами. На це прагну звернути увагу. Відвідуючи одну сім’ю, брат Герард забув свою хустинку. Дівчина з цього дому віднесла йому цю хустинку, але той відповів: „Сховай її добре, бо одного дня буде тобі потрібною”. Через декілька років ця дівчина, очікуючи дитину, опинилася в небезпеці смерті. Тоді пригадала собі про хустинку брата Герарда. І відбулося чудо щасливого народження дитини. Тому св. Герард є покровителем матерів, які очікують дитину.
Знаю, що не одна мати просила помочі і заступництва св. Герарда і була вислухана. Приходили люди у великих тривогах, з різними діагнозами, а поверталися духовно скріплені. Наш брат Герард є великий приятель дітей, обдаровує всіх у цей день солодощами, бо таким було його праведне життя. Він завжди мав чим ділитися з іншими.
Старозавітня книга Псалмів говорить: «Пам’ять про праведника буде вічна» (Пс. 112,6). Це чудово відображено у постаті св. Герарда. Нехай це буде і наша дорога!
Кохавина, 16 жовтня 2024 р. Б.
+ Володимир
