Рм 14,6-9; Мт 15,32-39 (о. д-р Турконяк Р.) Вороблячин, субота 24.08.2024.
Святий апостол Павло написав у листі до римлян, що дні необхідно розрізняти і це чинити в ім’я Господнє. Бо протягом дня людина здібна багато чого довершити: доброго та негативного. Він навчав, що за їжу, яка відбувається в ім’я Господнє, необхідно дякувати Богові, який віддає свою поживу вчасно: «Все Тебе очікує, щоб дати їм їжу у відповідний час» (Пс 103,27). Наше життя на землі не випадкове, Господь створює для кожної людини окрему безсмертну душу, тому життя людини не для неї самої, але ми живемо для Бога і ради нього вмираємо. Апостол підкреслює, що ми – Господні люди, навіть, коли хтось не вірує в Бога, коли заперечує його існування (тим самим вже вірує), це нічого не міняє, Бог не залежить від людських суджень чи умовиводів! Так, Ісус Христос був розіп’ятий на хресті, дозволив людям це вчинити, але він воскрес, показав свою вищість понад смерть, він живе, він живий та оживить всіх нас після смерті. Смерть тіла людини на землі – це перехід духа до життя в іншому вимірі. Багато наших воїнів та воячок гинуть на війні, не мало людей поза війною вмирають, але ніхто безслідно не щезає, бо дух людини безсмертний, таким його вчинив Господь. Слова Божого Сина так звучать про страшний суд: « І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Кожна людина отримає вирок відносно свого життя і ніхто не буде запитувати, лиш, Син Божий, який проживав на землі, виголосить вирок вічного щасливого життя або нещасливого вічного покарання! Третього не існує і «якось там буде» не проходить – буде радість або плач, буде по справедливості нашого життя! Це слова Бога і людина не в силі відмінити цього, може заперечувати, можна не вірити цим словам, але це не впливає на Господню постанову. Усі хто помер – живуть, очікують нас в іншому світі.
А святий і добрий наш євангелист Матвій описав чергову подію перебування людей з Ісусом у пустині. Господь навчав, пройшло три дні, можливо, хтось мав зі собою якусь воду та кавалок хліба, але більшість, здогадуємося, нічого не взяли зі собою, бо не думали, що їх так сильно захопить навчання Ісуса?! Присутні забули про їжу, воду та відпочинок, – їм не хотілося віддалятися від Господа, бажали бути при ньому, бути з ним! Появилася ініціатива від самого Христа, який призвав апостолів й повідомив, що бажає відпустити народ, але не голодним. Учні Христові зажурилися, бо мали лише сім хлібів та кілька рибин. Пробували перебрати ініціативу на себе, але були безпорадними. У Кані Галилейській, Марія, мати Ісусова, коли зрозуміла клопоти весільних, що не мали вина, не брала на себе ініціативи, а сказала Ісусові, що вина не мають. Апостоли, які вже були одного разу свідками помноження хлібів та риби, не просили Ісуса, щоб залагодив справу. Ніхто з них не прийшов та не сказав так, як Марія, що люди голодні не мають, що їсти?! Ісус сам повідомляє учнів, що не бажає відпустити людей голодними, а вони оправдовувалися, що у пустині не можливо придбати хліба на стільки народу?!
Господь не продовжував жодних дискусій, взяв хліб та рибу, віддав хвалу Небесному Батькові, переламав, відав учням, а ті людям. Усі отримали в руки хліб та рибу, всі наситилися так, що залишилося сім кошів їжі, а було чотири тисячі чоловіків, крім жінок та дітей!? Бог щедрий, дав людям хліба понад міру, подібно, як вина в у Кані на весіллі. Автор псалмів пригадує про опіку Господа людьми, яких провадив пустинею: «І Він нагодував їх жиром пшеничним і з каменю наситив їх медом» (Пс 80,17). Потім Ісус відпускав народ, який підходив до нього, відпустивши усіх, сів у човен й прибув до Магдалинських околиць, правдоподібно, звідки походила Марія Магдалина? А розмножений хліб, це був, також, символ Євхаристичного хліба, святого причастя.
Причащаймося часто, особливо, в наш час і жертвуймо нашу Сповідь та Святе Причастя за наших воїнів та воячок, бо це велика духовна та фізична допомога для них – решта довершить Бог. Господи, Ісусе Христе, заверши війну, змилуйся над нами грішними та над нашим грішним людом, і прости нам беззаконня наші! Пресвята Богородице, рятуй нас!
