Пам’ятаймо, що Пресвята Богородиця хоче бачити нас у вічній славі та радості. Як важливо не розминутися з нею, а це залежить від напрямку та кожного кроку мого життя на землі! Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра на свято Успіння Пресвятої Богородиці, 15 серпня 2024 року.
Християнські церковні свята в літургійному календарі вказують на осіб чи події, або ж привідкривають таємниці.
На перший погляд може бути дещо дивне святкувати відхід до вічності певної особи. На похороні матері, діти оплакують втрату, сумують, а ми святкуємо перехід Матері Божої до неба.
Розуміємо, чому святкуємо день смерті праведної особи, бо праведна людина в момент біологічної смерті засинає, народжується для неба. А яким буде моє народження при кінці земного життя? Це буде залежати від способу життя на щодень.
Святкуючи празник Успіння Пресвятої Богородиці, маємо можливість задумувалися, чому саме так називається це свято і що ця назва означає? У розумінні людини християнського Сходу, згрішити – означає померти. Йдеться звичайно про духовну смерть, смерть для Бога. Марія, як Божа Мати, в праведності провела і завершила земний шлях, була захоронена від гріха, а тому не підлягала законам смерті. Успіння є немов би логічним завершенням життя. На стихирах вечірні празника молимося: «Мати життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба». Отже, успіння – це перехід до неба.
Марія була вибрана, вона це вибрання почула і прийняла, дала згоду у момент Благовіщення стати матір’ю Божого Сина.
Ми дуже рідко зустрічаємо постать Богородиці на сторінках Євангелії, бо вона є нерозривно пов’язана зі післаництвом Сина. Марія є покірною, немов би перебуває у тіні. Свого часу віднесла Ісуса до храму, щоб посвятити Його Небесному Отцеві. Разом із Йосифом шукала дванадцятирічного Ісуса в храмі. Нам відома присутність Марії на весіллі в Кані Галилейській, де родина опиняється в незручній ситуації через брак вина, а Ісус творить своє перше чудо. Вона є на Хресній Дорозі, де є багато страждань. Є там, де є терпіння, бо ж вона мати. Життєвий шлях Марії молитовно підсумовує стихира утрені: “З усіх країн зійшлись найкращі з апостолів, щоб, за Божим велінням, поховати тебе. Побачивши ж тебе, взяту з землі до неба, вітали радісними словами Гавриїла: Радуйся, що Бога носила! Радуйся єдина, що землю з небом з’єднала народженням своїм!”
Богородиця не померла, а заснула. А це означає, що жива. Про це свідчать відпустові місця, а також численні храми.
Владика Володимир Груца
