У перший понеділок місяця, 6 травня 2024 року, в Архикатедральному соборі святого Юра відбувся молитовний вечір для медиків за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії владики Володимира Груци.
Вечір розпочався Святою Літургією Дарів, під час якої була можливість приступити до сповіді та Пасхальною Вечірнею.
Опісля до лікарів з духовним словом про потребу іншої людини звернувся владика Володимир.
«Вітаю всіх в чудовий травневий час. Травень – це місяць життя, материнства. В особливий спосіб почитаємо Богородицю – велику жінку в історії людства. Протягом цілого місяця в наших молитвах звучить немов би гімн прослави материнства. Цього місяця відзначаємо і день матері. Тому в особливий спосіб хочемо пам’ятати і про матір медицини, тобто хвору людину», – наголосив архиєрей.
«Людина нашої епохи часто занедбує розвивати м’язи. Не потрібно багато ходити, бо можна швидко заїхати, не конче ходити по сходах – ліфт завезе. Людина не мусить напружувати розум і пам’ять, бо комп’ютери думають. Якщо м’язи не тренувати, то вони не розвиваються», – зауважив проповідник.
І додав: «Подібно стається і з іншими здібностями людини – моральними чи емоційними. Сучасна людина часто хворіє на «параліч», який має форму лінивства, вигоди. Людину може паралізувати страх, може виснажити розчарування і зневіра в собі. Тому так поширене явище психосоматичних захворювань. Не хочеться працювати, якщо це нікому не потрібно, якщо цього ніхто не побачить, не похвалить. Людина може жалітися: Нема нікого, хто допоміг би бути собою, могти кохати, тужити, пориватися до неможливого, щоб просто жити».
На його переконання, людина потребує іншої людини і водночас має бути комусь потрібна.
«Ми взаємно себе потребуємо – для життя, для щастя, навіть для спасіння. Найперше людина не може заперечити, що має маму, яка її народила. Люди колись нас вперше принесли до храму до Хрещення, люди нам про Бога розповіли. Своє тіло і кров Ісус нам дає людськими руками священика, в такий спосіб Бог нам і гріхи прощає, виявляє свою любов», – ствердив архиєрей.
Правда, – продовжив далі думку владика Володимир, – інші люди можуть нас і ранити, віддаляти від Бога через неприязнь, ворожість. А щира і добра людина може влити в нас струмінь життя і радості. Люди потребують одні одних так як, наприклад, лікар потребує медсестри. Бо замало виписати ліки, потрібна ніжна рука, яка ці ліки подасть, поправить подушку хворої людини, прожене біль з виснаженого обличчя. А найважливіше є встановити діагноз.
«Запрошуємо на дорогу нашого життя Богородицю. Згідно євангельського передання Марія не зробила жодного чуда. Але хвора дитина потребує в особливий спосіб присутності матері. Так Марія товаришує Ісусові, особливо це відчутно на Хресній Дорозі. Співтерпіння, присутність матері має лікувальну силу. Це хворі, потребуючі люди протоптали стежки до марійних місць, зробили їх місцями прощ: Зарваниця, Страдч, Унів, Кохавина…», – наголосив він.
«Дякуємо Богові за всіх людей, яких ми зустріли на життєвій дорозі. Вони нас без сумніву чогось навчили, також покори і терпеливості. Будьмо вдячні за людей, яким так залежить, щоб ми зустріли Бога, Його пізнали, Його любили і Йому служили. Ми маємо собі помагати на дорозі до неба. Сьогодні ти підтримуєш мене, а завтра ролі можуть помінятися. Ми себе дуже потребуємо!» – сказав владика Володимир.
