П’ята неділя Великого посту Євр 9,11-14; Мр 10,32-45 (о. д-р Турконяк Р.) Село Черкаси 21.04.2024.
У листі до євреїв автор згадує про старозавітні приписи приношення в жертву овець і телят. Кропити їхньою кров’ю, означало очищувати народ від гріхів їхніх. Тут автор згадує про Ісуса Христа, Божого Сина, який приніс себе в жертву за грішний людський рід. Господь відкупив всіх людей від вічної неволі гріха й ми всі відкуплені ціною крові Ісуса Христа! Пам’ятаймо про це й дуже дорожімо заслугами Ісуса Христа, нашого Спасителя, який бажає усіх нас нагородити у вічності. Бог помер на хресті не для того, щоб нас осудити, а тому, щоб нас усіх нагородити!! Служімо з честю нашому Спасителеві й нічим не знеохочуймося!
Ісус прямував з учнями в Єрусалим. Зібравши їх навколо себе, говорив їм про те, що він буде виданий в руки архиєреїв та книжників, які засудять його на смерть та віддадуть у руки поганам. Його висміють, битимуть, обплюють, розіпнуть на хресті, на якому він помре, але після трьох днів воскресне! Дуже глибока, правдива й гідна великої уваги Господня мова!
Ісус Христос, наш Творець та Спаситель, не боявся говорити про гірку правду свого життя, що очікувала його у недалекому майбутньому. Він добровільно віддався у руки своїх ворогів-негідників, нічим не протистояв їм. Хоч Господь міг одним актом своєї волі умертвити всіх ворогів, однак цього не зробив, коли його учень Юда прибув з негідниками, щоб видати свого Учителя за тридцять срібняків.
Апостол Петро намагався боронити Спасителя, вийняв меч й вдарив якогось слугу, Ісус сказав йому, щоб заховав меч. І Господь промовив до учня: «Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?» (Мт 26,53). Ісус прийшов сповнити волю Небесного Отця без вживання своєї сили, він цілковито піддався несправедливому суду з усіма його наслідками. Хоч повідомив Пилата, який його судив: «… Не мав би жодної влади наді мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто мене видав тобі, має більший гріх» (Ів 19,11). Від Спасителя чуємо про більший гріх, значить є і менші, різні гріхи.
Коли учні слідували з Ісусом у Єрусалим – трішки слухали його, а також вирішували свої справи. Рідні брати Іван та Яків мали до Ісуса прохання, щоб він у вічності посадив їх біля себе. А Ісус їм у відповідь – чи вони готові прийняти терпіння, яке він терпітиме? Відізвалися, що можуть пити чашу терпіння. Господь повідомив їх, що будуть терпіти, але вирішити справу нагороди «… не мені вам це дати, а тим, кому це приготовано», так відповів Ісус. Решта учнів, які почули такі домагання, виявляли своє незадоволення від їхніх пропозицій.
Ось такі були апостоли, хоч ходили з Христом, бачили його чуда, але занадто ще трималися землі. Ісус говорив їм про вічне, а вони мислили по-дочасному. І Господь дав їм напрямну життя: «… Але, якщо хто хоче бути великим, хай буде вам слугою. Якщо хто з вас хоче бути першим, хай буде для всіх рабом» (Мр 10,43-44). Господь повідомив апостолам, що він не прийшов, щоб йому служили, а прибув з неба, щоб іншим служити й віддати «свою душу як викуп за багатьох». Учні не такої науки очікували, вони завжди очікували винагороди. Одного разу апостол Петро промовив: «… Ось ми залишили все й пішли за тобою» (Мр 10,28). Почув відповідь від Ісуса, що такі особи отримають в сто разів більше вже на землі, «… а в майбутньому віці – вічне життя!» (Мр 10,30). Учні, які слідували за Ісусом, мали інше завдання. Господь віддаляв їх від політичного контексту пропонуючи, щоб вони служили ближнім не дивлячись на оплату, соціальне положення, відношення, пошану, походження тощо. Ісус вказував своїм апостолам шлях духовного життя, дорогу служіння ближнім. Словом, Син Божий виховував своїх учнів для служіння іншим людям, щоб витривати в доброму до кінця життя й отримати нагороду в небі! Він пригадував про воскресіння, але не забував наголошувати про необхідність терпіння та страждання, що пов’язані з нагородою та воскресінням на вічне життя!
Дякую вам, дорогі вірні нашої Церкви славного села Черкаси, що ви у такий трудний час зуміли зібратися спільнотою та збудувати цей храм! Господь почислив вам цю працю над спорудженням храму за велике служіння ближнім, бо він буде стояти століттями й служити багатьом прийдешнім поколінням! Храм – на прославу Бога, щоб виявляти любов до Господа, молитися до нього, миритися з Господом у ньому й продовжувати життя у чесному служінні Богові!
Хай святий великомученик Юрій стереже вас від усякого зла, береже цей храм та заступається перед Богом за наш народ! Це – ваша споруда на славу Пресвятої Трійці; це – знак вашої любові та пошани для Господа; це – символ вашого смирення і слухняності Богові! Храм – найцінніша споруда, бо у ній мешкає сам Ісус Христос! Нехай Господь усіх вас благословить своїми щедрими духовними дарами, силою волі, добротою серця та здоров’ям на багато років гідного життя!
