7 березня 2024 року вечір духовної віднови для жінок в архикатедральному соборі святого Юра розпочався Божественною Літургією, під час якої усі бажаючі мали змогу приступити до сповіді.
Відтак реколектант — єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ преосвященний владика Володимир Груца звернувся до учасників з духовним словом, в якому поділився своїми думками про суть Великого посту.
«Піст однозначно має вплив на духовне життя людини»
Наближаємося щораз ближче до періоду Великого посту. Немало людей практикує піст не завжди з релігійних мотивів чи переконань. Хтось хоче гарніше виглядати, навіть з огляду на різні комплекси. Інші хочуть бути здоровіші, що теж не є найгірше. Піст у вигляді голодування практикують і як знак протесту проти когось або чогось. Але піст не є виключно кулінарійно-дієтичним ритуалом. Він має однозначно вплив на духовне життя людини. В античних часах вважали, що якщо тіло обростає жиром, то душа також обростає жиром і тупіє, вона легко загоряється полум’ям гріха. Тілесне і душевне здоров’я становлять єдність – це визначення можна знайти вже у писаннях давніх ченців і Отців Церкви. Так пише в 4 ст. святий Атанасій: «Поглянь, що піст чинить! Він лікує недуги, висушує зайві соки у тілі, проганяє злих духів, відлякує непристойні думки, надає духові більшої прозорости, робить серце чистим, зцілює тіло й урешті приводить людей до престолу Господа». Отже, організм позбувається зайвого баласту.
На піст звертає увагу медитаційний рух. Медитування часто поєднують і з постом, щоб у тиші глибше проникнути у свій внутрішній світ. Але цього замало. Кого я зустрічаю в медитації?
«Важливо підготуватися молитвою»
Протягом посту будемо прямувати до свята, в даному випадку до Великодня. Важливо підготуватися молитвою, бо Великий піст – це час інтенсивнішого літургійно-молитовного життя. Молитва – це зустріч чи розмова з Богом, запрошення Його в особисте життя. В Божому світлі побачимо темні сторінки власного життя, гріхи, помилки. Нам відома притча про блудного сина (Лк 15, 11-32). Син змінив своє життя, покаявся, бо знав, що є хтось, хто його прийме і простить – це батько. Без батька, до якого можна вернутися, дитина б не знала, що заблукала. Бо не було б альтернативи. Зміна способу життя мусить бачити якусь альтернативу. Про блукання можна говорити лише тоді, коли є можливість бути знайденим. Любов і доброта батька робить сина свідомим свого блукання. Інакше кажучи, лише у світлі Божої любові людина може пізнати свій гріх. Тінь видно лише при ясному сонячному світлі. Але щоб її побачити, необхідно щонайменше відкрити очі, тобто хотіти.
«Тіло підпорядковане духові»
Якщо ми у Великий піст обмежуємо себе в їжі, гучних забавах, то в такий спосіб усвідомлюємо, що тіло підпорядковане духові.
Ми можемо вище зазначені елементи посту вважати класично-традиційними, про які нібито знаємо, але водночас можемо забути за них. Діапазон посту є ще набагато ширший. В цьому може допомогти старозавітня книга пророка Ісаї, де написано: “Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє як зіниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти наперед тебе, Господня слава слідом за тобою” (Ісая 58, 6-10). Сучасна війна дає нам дуже багато можливостей для служіння.
«Ісус поборовши спокуси, отримав силу послужити людям»
Коли Ісус пішов на сорок днів постити на пустиню, мав також спокуси. Післаництво і людська природа Ісуса були під загрозою понівечення, зречення Бога. Перша спокуса стосувалася їжі і пиття, друга неправильного використання влади і сили, а третя здобуття багатства. Ісус поборов ці спокуси, покликаюсь завжди на Бога і Його слово. Гора спокуси перетворилася на гору раю, де ангели служили Йому (Мт 4, 1-11). Ісус мав силу тоді силу послужити людям.
«Великий піст – це час покаяння, сповіді»
Великий піст – це час покаяння, сповіді. Бог заохочує людину до самозастанови, самооцінки, щоб людина сама собі дала відповіді, де вона є: “Що сталося з твоїм життям? Доки ти дійшов чи дійшла? Де ти стоїш?” Людина повинна зустріти сама себе, не втікати від власного життя. Тоді зустрінемо Бога, бо дорога до Нього пролягає через власне серце.
Довідка: Вечір духовної віднови для жінок — захід за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії владики Володимира, ініційований Жіночою Діловою Палатою України, Комітетом духовного розвитку жінок.
