Дякуємо Богові за нашу молодь, яка готова до служіння. Щоб пізнати своє покликання та свою дорогу служіння, треба бути вірними Христові. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді під час Архиєрейської Літургії на Старому Знесінні, з нагоди заснування молодіжного парафіяльного осередку УМХ при парафії Вознесіння у 35-у неділю після Зіслання Святого Духа.
Архиєрею співслужили: парох о. Михайло Городиський та духівник УМХ при координаційній раді о. Олег Харишин. У презентації взяли участь представники Комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії, серед яких заступник Голови о. Орест Єлізаров
У проповіді, коментуючи євангельський уривок про весільний банкет (Мт 22, 1-14), владика Володимир звернув увагу на сенс і зміст весілля.
«Весілля є святом життя, надії. Суттю весілля є зробити щасливими передусім подружню пару, а також всіх присутніх гостей», – зауважив проповідник.
«Про що ж йдеться Матею в сьогоднішньому Євангелії?» – роздумує архиєрей.
За його словами, ця притча є дуже багата. Водночас тут є дуже незрозуміла ситуація. Господар накрив щедро столи. Отримати запрошення від самого царя на весілля його сина не є щоденною справою. Але запрошені гості відмовилися з різних причин прийти на це весілля. Одні пішли на своє поле, інші віддали перевагу бізнесу. Що більше, вони дуже брутально поводилися з слугами царя, які передавали запрошення. Це ще більше дивує…
Ну добре, – каже він, – не приймаєш запрошення, не мусиш, але чому бити слуг, які сумлінно виконують завдання. Жорстокість, зло прогресує, гріх породжує гріх.
«Тоді слуги пішли на роздоріжжя і скликали на весілля всіх, кого бачили. Незалежно від заслуг чи суспільного становища, незалежно, чи ті жили праведно чи були грішниками. Запрошені і добрі і погані люди, хоча кожна людина в глибині серця є доброю», – сказав проповідник.
І додав: «Весільну світлицю наповнили гості. Але знаходять одного чоловіка без весільного одягу і виганяють його. Як так? Можемо спитати, звідки він мав взяти цей одяг, якщо був випадково запрошений? В Ізраїлі був такий звичай, що господар разом з запрошенням давав і весільний одяг. Цей чоловік знехтував увагу господаря, можливо він поклав акцент на споживацтво. Тобто, для нього було важливо прийти наїстися, а не саме свято.Господар бенкету, вказуючи на невідповідність одягу чоловіка, звертається все ж таки до нього: «друже». Але цей мовчить, нічого не змінює, тому є драматичні наслідки».
Як цю притчу можна порівняти до нашого життя?
За словами владики Володимира, ми отримали від Бога велике запрошення – бути християнами. Це відбулося особисто в святому таїнстві хрещення. В обряді в хрещення є таке місце, де людина отримує білий одяг як символ чистоти, невинності і нового порядку. (Paulus Kalender 2008, 12.10).
«Але сам факт бути охрещеним чи приналежати до Церкви, саме свідоцтво про хрещення не є талісманом спасіння», – підкреслив єпископ-помічник.
«Одяг невинності з часом брудиться, але ми можемо його очистити, приступивши до святої сповіді. Бог чекає на людину в сповідальниці, бо кожного дуже любить і знає. Але людина не повинна бути пасивною, а змінюватися», – наголосив він.
«Ісус Христос запрошує нас на євхаристійний бенкет. Його запрошення є завжди актуальне. Але стояти осторонь означає не лише відсутність на бенкеті, а ще більше, бути голодним», – застерігає він.
Апостоли пішли по цілому світі, – каже далі архиєрей, – зокрема до поган, щоб всіх запросити до Церкви, на це новозавітне весілля. Саме запрошення замало, його треба прийняти, одягнути відповідний одяг, тобто чисте серце. Напевно і сьогодні чимало людей знехтували цим недільним запрошенням і як християни не беруть участі у Святій Літургії. Можливо і хтось з вас мав сьогодні інші плани, але опинився тут, в храмі на Богослужінні, на Євхаристії, яка теж є своєрідним весіллям, де нареченим є Христос, а нареченою є Церква, а ще більше – людське серце. Тому не хочеться, щоб хтось відійшов звідси, не скуштувавши весільної їжі.
«Згідно нашої притчі абсолютно вірними господарю залишаються слуги, вони бездоганно виконують своє завдання. Вони є стабільні, не зрадили, хоча навіть потерпіли. Дехто навіть не хоче чути про Бога. Тому скеровують злість проти Божих посланців», – підсумував проповідник.
«Старше покоління ще пам’ятає часи переслідування і підпілля нашої Церкви у 20 столітті. А скільки людей ще надалі залишаються на життєвих роздоріжжях! Скільки треба монахів, монахинь, священиків, ревних мирян для того, щоб людям передати запрошення до Царства Небесного. Це не завжди легко, бо не всі хочуть це запрошення прийняти. Бог кличе до різного виду служіння, передусім молодих людей. Він не заставляє, а просить, хоче нас зробити щасливими. Правдива любов нікого не приватизовує. Бог любить людину, а любов не може бути насиллям. Над цим варто глибоко роздумати. Мудра ця людина, яка інвестує своє життя у служіння», – ствердив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Цей древній храм на львівському Знесінні зібрав нас на молитву, на євхаристійний бенкет. Тут приємно бути разом. З нами є Матір. Просімо Пресвяту Богородицю про материнський супровід на дорогах життя, щоб вони вели до Царства Небесного!», – додав владика Володимир.
Опісля спільної молитви парох о. Михайло Городиський подякував владиці Володимиру за спільну молитву, присутність і архиєрейське благословення на бажання парафії заснувати парафіяльний осередок УМХ.
«Будь-яка велика річ починається з маленької. Якщо взяти Христову Церкву, яка сьогодні є по всьому світі, вона почалася від маленької групи апостолів, які розійшлися по цілому світі і голосили Боже Євангеліє. Сьогодні в нас на парафії особливий день – ми засновуємо молодіжну спільноту «Українська молодь – Христові». В нас нема багато молоді, але в нас є класні діти і класна молодь. Апостолів було тільки 12, але вони зробили велику справу, коли ділилися тим, що пережили», – сказав о. Михайло Городиський.
«Мені приємно, що владика Володимир прийняв наше запрошення очолити цю Божественну Літургію, щоб поблагословити цю нашу спільноту. Благословення священника, а особливо єпископа має велику силу. Ми сьогодні просимо владику Володимира, щоб він поблагословив цю нашу маленьку спільнотку, яку ми на парафії засновуємо. Ми віримо, що у Львові постане великий потужний рух. Бо сьогодні постає перша церковна спільнота «Українська молодь – Христові», яка засновується у нашій Львівській архиєпархії», – додав парох на Старому Знесінні.
Далі духівник УМХ о. Олег Харишин подякував владиці Володимиру та о. Михайлу за можливість розділити цю радість. А найважливіше – за підтримку Митрополиту Ігорю.
А також духівник УМХ розказав про те, чим є молодіжний рух, зазначивши його тяглість до митрополита Андрея, поділився думками для чого він потрібен молоді, які дає переваги і що змінюється у житті молодої людини, яка стає членом цього молодіжного руху. Зауваживши такі виклики як самотність, ізоляція, які часто переживає молодь, яка не належить до християнських спільнот.
Отець Олег звернув особливу увагу на потребу християнської формації і розповів, як формується молода людина в УМХ.
Відтак відбулася презентація УМХ для молоді парафії Вознесіння. Разом з головою УМХ Христиною Потерейко молодь разом шукали відповіді на питання чим є християнська спільнота, ознайомилися зі історією руху, його місією, метою та цінністю, внеском праведного митрополита Андрея Шептицького, який вважається батьком УМХ. Разом дійшли висновку, що батьком, ба більше духовним батьком, просто так нікого не називають, бо батько – це той, хто дає життя і піклується про нього. Тому важливо молитися, а також пізнавати те, що він залишив у спадок.
Також молодь дізналася про кульмінаційний момент спільноти – присягу на вірність Христові, заходи, які можна організувати на парафії, а також конкретні кроки, як організувати діяльність осередку УМХ.
Насамкінець знайомство продовжилося за смачним почастунком та спілкуванням.
