Ми зібралися на Сихові, в своєрідній «Галилеї» нашого співбрата Романа, де стаємо учасниками його дияконського рукоположення. Як важливо бути для людей предтечею Бога, проповідувати словом та свідчити ділами. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на свято Собору Івана Хрестителя під час дияконського рукоположення Романа Стасіва.
“Сьогодні святкуємо неділю після Богоявлення, а водночас звертаємо особливу увагу на постать Івана Хрестителя. Цей день є немов би підсумком того, що було, а водночас вступ до того, що чекає нас в літургійному році та в нашому житті”, – зазначив на початку проповіді архиєрей.
“Стихира на вечірні Богоявлення спонукає до таких молитовних роздумів: «Ти, Господи, вирішив здійснити все, що уклав від віку. Від усього створіння прийняв Ти служіння для своєї тайни: від ангелів Гавриїла, від людей Діву, від небес – зорю, а від Йордану – воду, в якій Ти знищив людські беззаконня»”, – сказав він.
Проповідник звернув увагу,що ми чуємо в Євангелії (Мт 4, 12-17) про арешт Івана Хрестителя. Це драматичний момент для Ісуса Христа. Він втрачає знану постать і великого пророка, який завдяки хрещенню на Йордані став йому такий близький.
“Сучасна війна принесла велике горе в наш український дім. Не мало людей є в полоні, арештовані. Ми також втрачаємо близьких людей, які відходять до вічності. Можемо через це нарікати, жалітися. Але чи ми є вдячні за це, що їх взагалі зустріли в житті, чи пам’ятаємо ці приємні моменти, разом проведені? Напевно Ісус назавжди запам’ятав постать Івана при зустрічі в Йордані, відчував дотик води, яка лилася з руки Івана, закарбував в глибині серця слова, які линули з неба в присутності Івана: Це Син мій улюблений! Це звернення буде підтримкою для виконання місії відкуплення”, – ствердив архиєрей.
Відтак владика Володимир закликав до роздумів: “А що ми взяли з різдвяно-йорданських свят? Що ми запам’ятали? Що з цього часу додаватиме нам наснаги, зокрема в духовному житті?”
“Дехто каже, що треба від свят відпочити… Питання, хто і як їх святкує. Зрештою, свята в християнстві не закінчуються ніколи. Свята не мають нас виснажувати, а робити трохи кращими, навіть в певній мірі святими”, – наголосив він.
Проповідник зазначив, що Іван Хреститель, вчитель і пророк, є ув’язнений. Він вкинутий до в’язниці Ірода. Це ув’язнення могло мати також психологічний момент, було пересторогою для тих, хто хотів наслідувати Івана, провадити такий же стиль життя.
Тоді, як стверджує євангелист Матей, Ісус Христос вертається до Галилеї. Це був убогий край, де жили бідні люди, які не мали істотного впливу на перебіг історії ізраїльського народу.
“Ісус не затримується в рідному Назареті, серед вже йому знаних людей. Можливо мав таку спокусу вернутися додому і влаштувати собі безпечніше життя. Він не знеохочується, а «йде до Капернауму, що при морі, на границях Завулона та Нафталі», покидає зону комфорту. Так чинять сьогодні численні наші захисники. Вони покидають дім, комфорт і йдуть захищати рідну землю. Серед поган і бідних людей Ісус розпочинає свою місію там, де народ жив в ненависті, в гріхах. Він дає свідоцтво і навчає своїх слухачів так, як це робив Іван Хреститель: «Покайтеся, бо царство небесне близько»”, – додав архиєрей.
“Живучи на землі, маємо шанс виправити помилки, прислухатися до сумління, позбутися гріхів, віддаючи їх в небуття. Гірше, коли голос сумління заглушити, тоді будемо зруйновані. Зараз в різних куточках світу, зокрема в цій же Галилеї, точаться війни, є великі жертви серед людей. Епіцентром воєнних дій сьогодні є, зокрема, наша земля, Україна. Тому дуже актуальним є запросити Ісуса до «Галилеї» власного життя, щоб він нам приніс справедливий мир і навчив перебувати в ньому”,- переконаний єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
