Сьогодні, в Архикатедральному Соборі Святого Юра, відбулася Подячна Архиєрейська Літургія працівників Курії Львівської Архиєпархії. Звершив Богослуження Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з єпископом-помічником владикою Володимиром, синкелами, капеланами та священниками.
У своїй проповіді владика Володимир відзначив, що давньою традицією є Свята Літургія, щоб дякувати Богові за черговий прожитий рік. Та вперше це відбулося у різдвяний час.
— Різдвяні свята є родинними святами, вони є святами відносин, стосунків. В контексті війни маємо чимало драматизму, болю. Багатьом з нас з різних причин бракувало рідних чи близьких людей, зокрема на святій вечері. В такі моменти ми усвідомлюємо, що не важливо що є на столі, а хто є поруч за столом. Зрештою, в простоті криється найбільша мудрість. Час минає швидко. Так і 2023 рік через декілька днів відійде в історію, а перед нами постане багато нових викликів, які зараз є ще невідомими. Проте залишається актуальною одна спільна ціль – надалі прямувати до Царства Небесного. Ми зібралися на молитву в родинній атмосфері разом з працівниками курії Львівської Архиєпархії, з тими людьми, які служать у лоні Церкви, — зазначив владика Володимир.
І запропонував повернутися думкою до події різдвяної ночі.:
— Йосиф з Марією стоять перед викликом — прийшов час народжувати, а ніхто їх не приймає додому. Ісус народжується у стаєнці, в яслах на сіні. В цю різдвяну ніч ангел не приходить до Йосифа і Марії, хоча вони так цього потребували. Де ж є той ангел, який переконував Марію в момент Благовіщення? Де є ангел, який казав Йосифу: Не бійся!? Чи ангели лише спостерігають з неба? Подія Різдва Христового єднає небо із землею. Це мить, коли Божа любов входить у наше людське життя. Бог пропонує людині новий етап діалогу. Ангели передають вістку пастухам. Пастухи – це ж не ангели. Вони були простими людьми, часто асоціювалися з тими, хто має ненайкращу репутацію. Це показує, що адресатом Воплочення Божого Сина є кожна людина. Ангел не з’являється у різдвяну ніч, але посилає пастухів. Вони передають Йосифу і Марії те, що почули про новонародженого. Ті дивуються почутому, а Марія зберігає все в своєму серці. До нас приходять різні люди, ми отримуємо чимало звернень, приємних та менш приємних. Ми не завжди відразу розуміємо, що Бог хоче нам тим сказати, інколи реагуємо емоційно. Звичайно, що маємо право також дивуватися. Запитуймо себе: Де криється в цьому Божа педагогіка? Важливо нам бути ангелами благовісті, підтримки для інших, — закликав єпископ-помічник.
А також додав:
— Не легко приймати зміни чи будь-які реформи. Це часом є болючим процесом. Переміни допускають можливість людської помилки. Інша проблема, коли людина залишається закам’яніла у своїх помилкових переконаннях. Тоді втрачається почуття рівноваги. А це б дуже втомлювало, бо курія є суцільним живим організмом. На Святоюрському пагорбі б’ється серце нашої Архиєпархії. Від ритму цього серцебиття, в певній мірі, залежить також життя і освячення Божого люду цілої згаданої Архиєпархії, зокрема у віддалених від Львова селах. Тому маємо також запобігати «аритмії». Чи ми все робили досконало? Радше ні, бо нема на землі нічого досконалого, нема ідеальних людей. Важливо, чи ми намагаємося діяти згідно сумління та служити з любов’ю. Адже любов є свідоцтвом, посвідченням для християн. Це наш своєрідний «ідентифікаційний номер».
На завершення проповіді владика Володимир подякував кожному і кожній за служіння:
— Дякую за зустрічі, дискусії, висловлені думки, поради, усмішки, за кожен дотик любові. Дякую за сльози, які є теж однією з форм комунікації. Спасибі за обідню Ісусову молитву о 14.00 год., де даруємо сто крапель милосердя хворим людям, особливо онкохворим. Перепрошую за власні помилки. Дякуємо Богові за добрі справи. Також дякуємо за прикрощі, яких ми зазнали. Вони нас, дуже сподіваюся, роблять мудрішими. Минулому висловлюємо вдячність, а майбутньому кажемо «так». Творимо все це у формі літургійно-євхаристійної молитви, яку звершуємо сьогодні, в теперішню мить, просячи Божої опіки на подальшу дорогу життя! Бажаю впевненого входження в наступний 2024 рік Божий!
Завершивши Архиєрейську Літургію, Архиєпископ також звернувся до присутніх словами вдячності та благословення, пригадавши важливість підтримки наших захисників і захисниць та просячи Бога завершення війни і миру в Україні.
Після спільної молитви працівники Курії Львівської Архиєпархії та духовенство мали спільний почастунок та коляду.
Більше фото — на нашій сторінці у фейсбуці:
