Ми перебуваємо в цій школі під Покровом Богородиці Марії, яка пожертвувала себе для служіння. Вона і надалі залишається нашою опікункою, бо такою була за життя.
Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у 26-у Неділю після Зіслання Святого Духа у школі для нечуючих — Марії Покрови.
Архиєрею співслужили: о. Любомир Мостовий, директор школи та о. Володимир Біляєв, адміністратор парафії Зіслання Святого Духа.
Перед Святою Літургією було освячено хоругву школи і дальматики для вівтарників.
«Сьогодні наша життєва стежина привела нас до школи Марії Покрови, де євангелист Лука керує до нас Слово (Лк 12, 16-21)», — зазначив проповідник.
Архиєрей підкреслив, що це слово вказує на гармонію між духовним і матеріальним світом.
Коментуючи цей уривок він вказує на проблему, яка виникає, коли матеріальні речі закривають дорогу до Бога.
«Саме таку людину зустрічаємо на сторінках Євангелії. Цей чоловік має багато планів, бо «земля вродила щедро». Коли ставить собі питання «що мені робити?», то напевно сам навіть не розуміє, що це є питання вибору між життям і смертю», — зауважив він.
Чоловік має клопіт, – продовжує думку проповідник, — з тим, куди зібрати врожай, бо треба будувати стодоли. Він все приписує собі, звертає увагу лише на себе, веде діалог зі своєю душею, кажучи: їж, пий і веселися. Коли людина веде монолог з собою, то це дуже насторожує. Маючи все, багач не мав нікого, а згодом лишиться без нічого. Бо не правильно інвестував.
Серед тих планів і стратегій приходить смерть, зупиняється його біологічний годинник.
«Ще цієї ночі заберуть твою душу і кому це буде» – каже Бог до нього.
«Це досить драматично, але реально. Тут не можна відкупитися. Багатий чоловік названий безумним не тому, що радіє врожаєм, бо це є вагома причина для радості. Зрештою він щедро посіяв, обробив відповідно землю, яка дала цей урожай. Тобто він очікував урожай, мав мотивацію.
-не тому, що будує стодоли і планує майбутнє. Так робить кожен відповідальний господар. Бо було б марнотратством, якщо б зерно пропало.
Але той багач збирає лише для себе – і це робить його безумним в очах Божих. Він думає, що багатство – це все, що людина потребує. Він не усвідомлює, що багатство не гарантує здоров’я і довгого життя. Земля – це Божий дар. Вона створена для людини, служить людині, дає врожай, якого мало б вистарчити всім. Бог Творець дав людині землю не для панування, а для господарювання», — сказав він.
«У давнину багачем вважався саме той, хто мав багато землі, яка приносила плоди. Земля була основним джерелом, що забезпечувало життєві потреби людини. Тому людина була відкрита на Бога», — зазначив архиєрей.
Відтак зауважив, що сьогодні часто є інше розуміння багатства. Багата людина – це та, яка має багато грошей чи майна, якусь нерухомість. Тоді людина бачить себе незалежною, самодостатньою. Думає, що її діяльність не має прямої залежності від погоди чи кліматичних умов, а тим самим від Бога. Тому рівень життя людина пов’язує виключно з наслідками своєї праці. Тим самим людина заганяє себе в різного роду кризи.
Повернімося, – закликає владика Володимир, — до нинішньої євангельської розповіді. Може цьому чоловіку було дано багато, щоб з іншими поділитися. Будувати стодоли – важлива справа в житті селянина. Але коли ці будівлі людину ізольовують і вона вже нікого і нічого не бачить, то це вже проблема.
Апостол Павло пригадує: «Ми не принесли на цей світ нічого, та й винести нічого не можемо» (1 Тим. 6,7). Людина, яка багатіє в Бозі, має з чим йти до вічності. Нагорода вже на неї там чекає, бо вона робила правильні інвестиції в час земного життя.
Також у проповіді архиєрей закликав чинити добро: «Ми наближаємося до празника св. Миколая. Він мав великий дар милосердя не лише за життя, його щедрість відчутна до нинішнього дня. Ми чекаємо на нього. Нам приємно, коли отримуємо подарунки. Це не мусить бути щось дороге, але ми черпаємо з джерела милосердя. Чому Миколай мав так всього багато? Бо він ділився з іншими. Тому мав ще більше. Такий є принцип. Ми можемо іншим дарувати усмішку, обійми, тоді набагато більше отримаємо назад».
«Нашому світу і нам зокрема часто бракує милосердя, елементарної людської уваги, любові, цієї ж усмішки. Як добре було б нам хоча б трохи бути подібними до св. Миколая і ділитися цими дарами», — закликав він.
«Важливо, щоб ми протягом життя, в час сівби та збирання урожаю, завжди бачили Господню руку і дякували за те, що маємо. Тоді матимемо відвагу інвестувати у вічність», — переконаний владика Володимир.
