Ми дякуємо Богові за покликання до життя, служіння і святості Йосафата Кунцевича. Він жив у цьому світі, не шукав собі комфортних умов, не втікав від зла, а чинив добро. Бо зло – це відсутність добра. Цей Святець служив кожною клітиною свого тіла. А служіння дарує корону небесної слави. Нехай це буде нашою життєвою дорогою! Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі Йосафата з нагоди храмового празника, у день 400-ліття від дня смерті святого священномученика, у неділю 12 листопада 2023 року.
«Коли людина втрачає зв’язок з Богом, Церквою, тим самим втрачає сенс життя»: Проповідь владики Володимира (Євангельське слово (Лк 8, 26-39)).
Ми зібралися в храмі св. Йосафата в недільний день його празника. Тут чуємо євангельське слово (Лк 8, 26-39). , яке нас єднає з Гаразинським краєм, що проти Галилеї. Ми радіємо чудом зцілення біснуватого. Ця розповідь в жодному випадку не має за ціль нас настрашити. В ній зображена багата символіка.
Щоб зрозуміти важливість та наслідки зустрічі з Ісусом, важливо поглянути на особу перед зціленням і опісля.
Перед зціленням: На запитання Ісуса чоловік не може назвати свого імені. Тим самим не може подати інформації про себе, бо втратив зв’язок з власною особою. Вже інші сили говорять в ньому. Легіон – це символ великої потуги, бо римський легіон війська вважався незламною силою, а тому не дивно, що ніхто з людей не міг його опанувати; Біснуватий втратив відчуття гідності тіла і життя, бо він не носив одежі. Він став асоціальний. Крім того, що не носив одягу, він жив не в домі, а в гробах, що є для євреїв символом нечистоти і місцем перебування злих духів. Він не має відношення до родини, до спільноти, а йде в безлюдні місця, обминає контакти з іншими; Біснуватий позбавлений святості. Згідно релігійного переконання ізраїльського народу людина, яка не знала, хто вона є, була позбавлена святості. Бо така людина не могла виразити свою віру в Бога Творця. Він не може відчути і свідчити, що є люблений Богом. На прикладі рис біснуватого можна відчитати, який ланцюг проблем може тягнути за собою грішне життя. Хоча можемо подумати, що такі випадки є поодинокими екземплярами. Тому це не мусіло б мати щось спільне з нами.
Ми, щоправда, також маємо певні нахили до таких рис. Це не мусить бути біснуватість, але певна схильність, узалежнення, вади. Як це показано практично в житті? Наша мова, лексика часто показує, хто ми є, хто промовляє в нас. З нас може промовляти заздрість, агресія, прагнення кар’єри замість служіння… Так інші речі опановують нас і промовляють нашими устами. Вкінці не знаємо, хто ми є. Тому дивуємося, як ми могли так сказати чи поступити. Скільки людей нажаль втратило контакт зі своїм тілом через різні узалежнення.
Людина віддає свобідну волю, яка є подарунком Творця, комусь іншому, який противний Богові.
Коли людина втрачає зв’язок з Богом, Церквою, тим самим втрачає сенс життя. Така людина стоїть більше на стороні смерті ніж життя. Тоді тяжко вірити в спасіння. Ми можемо собі легковажити постом, опустити раз, другий Святу Літургію, тоді віддаляємося від Бога.
Або кажемо, що багато працювали, нема сили, втомлені. А звідки тоді брати силу? Якраз зустріч з Ісусом звільнила чоловіка від його великої проблеми, дала йому силу жити.
Після зцілення: Чоловік був при розумі. Можна сказати, став особою, відновив власну людську гідність. Був одягнений – знайшов контакт до власного життя і тіла. Ще до того додається сидіння – а це в світлі старозавітного розуміння має цікаве пояснення. Сидячий підпорядкований власним тілесно-духовним силам, опановує емоції. Сидіти означає перебувати в собі, себе витримати. Це зцілення означає, що з загубленого створіння стала знову людина. Замість гробів він сидить в ногах Ісуса, може повернутися в спільноту віри. Він може відчути Божу любов, визнавати свою віру.
Вкінці зцілений чоловік хоче йти за Ісусом. Не знаємо, чому. Можливо з вдячності. Але не виключено, що зі страху. Тобто, не хотів йти додому, щоб не впасти знову під якийсь поганий вплив. А Ісус каже: Вернися додому і розкажи, що Бог Тобі зробив.
Ми маємо бути християнами у цьому світі. Більш-менш легко бути християнами в неділі і свята, трохи важче протягом тижня: вітатися по-християнськи, давати свідчення свого християнського життя. Не йдеться про популізм чи не зрозумілий піар, а свідчення, як Бог діє в нашому житті. Свідчити – означає виявляти це, що є в мені всередині.
Зцілений чоловік проповідує, що Ісус зробив для нього, стає новозавітнім місіонарем. Напевно він не одного застерігав перед помилками і упадками. А можливо цей чоловік хотів лишатися біля Ісуса, щоб бути Його найближчим учнем. Можна сказати, сам себе кличе йти за Христом. Але Ісус його відсилає, навіть якщо це нас дивує. Не хоче його лишати залежним від себе, дарує вільність. Не в рабстві, а в вільності людина повинна проповідувати Бога. Бог християн є Богом для людини. Такого Бога бракувало поганам, зокрема в Гаразинському краї.
Наприкінці Божественної Літургії владика Володимир привітав співбратів редемптористів, парафіян з храмовим празником і побажав Многії і благії літа!
Ігумен о. Ігор Колісник подякував архиєрею за спільну радісну святкову молитву, а також подякував кожному, хто дбає про розвиток парафії.
“Дякую, Преосвященний владико, за урочисту радісну Літургію, яку ми сьогодні помолилися з нагоди нашого престольного свята. Дякую всім людям, які творять цю парафію: хто працює, прибирає, моляться кожного дня по кілька годин у стіп Блаженного Миколая Чарнецького, Пресвятої Богородиці. Нехай всім нам за молитвами великого заступника і свідка Божої любові і єдності нашого священномученика Йосафата Господь сотворить Многії і благії літа”, – сказав о. Ігор Колісник.
Насамкінець було освячено воду та окроплено нею вірних з нагоди свята.
