18 неділя 2Кр 9,6-11; Лк 5,1-11 (о. Тур). Коломия 08.10.2023.
Дорогі вірні коломияни та коломиянки, мешканці прекрасного міста Коломия. Мені дуже приємно знову, через рік, прибути до вас й спільно молитися у цьому ж святому храмі! За цей рік багато чого сталося не тільки у світі, але й особливо в Україні, вашому місті, у родинах та сім’ях! Ворог не втихає, лиш знову й знову обстрілює міста й села, вбиває людей, руйнує нашу землю. Звичайно що ворога слід витісняти, захищаючи відносно спокійне життя цивільних людей в Україні. Наші попередники, предки, вказували на росіян, як непевних лукавих людей. Як притихлих, але завжди вороже наставлених до України та її мешканців. Наші прабатьки не помилилися, а ворог-московит вичікував до певного часу, аж вже більше не міг тривати в такому стані й пішов зі зброєю на мирний народ. Молімося, щоб всемогутній Господь завершив цю люту та криваву війну, щоб ворог швидше опинився на своїх землях!
У сьогоднішню неділю ми з вами почули чергове читання євангелії від святого апостола Луки. Євангелист описав, що біля Ісуса, на березі Генезаретського озера, зібралося багато людей, щоб слухати Господа. Якраз в тому місці причалили рибалки й полоскали сіті. Спаситель увійшов у човен Симона, тобто апостола Петра, й велів відплисти від берега. Після навчання звернувся до Петра, щоб відплисти на глибінь й закинути сіті. Ісус не запитував про успіх нічної ловлі, хоч Бог знав, що вони нічого не зловили. Петро переконливо відповів, що вони за цілу ніч нічого не зловили знаючи, що вдень даремна ловля.
Досвідчений рибак спромігся сказати, що він закине на слово Христа, і мабуть мислив, що відповідальність за даремний труд буде лежати на Ісусові. Але що свого Симон міг протиставити Спасителеві? – Досвід? Перед Богом кожен досвід у його володінні! Не потрібно було часу цілої ночі, бо закинувши снасті, рибалки відразу почули силу риби, аж рвалися і так вже порвані сіті. Вони наповнили два човни рибою і то так, що ті ледь не потонули.
Петро дуже помилився, не знав, що на слово Боже і вдень можна зловити багато риби; а у ночі, від свого імені, можна багато трудитися й нічого не зловити. Учень Христа зрозумів, що не слід робити те, що він хотів, лиш необхідно чинити те, що Господь велів! Ця ловля сильно подіяла на Симона, він припав до Ісусових ніг й благав, щоб Господь відійшов від нього, бо він грішна людина. Петро тоді ще не відав, що Ісус якраз прийшов шукати й спасати грішників. Приближатися до них, а не залишати їх, не віддалятися від них!
Симон думав, що говорить мудрість, а тим часом глибоко помилявся. Це чудо зі спійманою рибою не тільки потрясло Симона, але й охопило жахом всіх інших присутніх! Стояли нерухомо ніби зачаровані, вражені від чуда зловленої риби вдень! А при усьому цьому, Ісус повідомив Петра про щось несподіване і тоді не зрозуміле для нього: «… Не бійся – відтепер будеш ловцем людей» (Лк 5,10). Не зустрічаємо здивування Петра ані запиту, що означає ловити людей? Від зловленої риби завмирав, а від того, що буде ловити людей, навіть не звернув уваги на вислів Христа. Пропустив мимо ці слова, хоч Бог даремно нічого не говорить! Святий Лука зауважує, що після цього улову витягнули на берег човни, все залишили й пішли за Ісусом. Помандрували за Господом не питаючись куди йдуть? Якась неймовірна довіра охопила їхні серця. Повірили цьому незнайомцеві, якого бачили усього кілька разів! Не могли чинити супротив внутрішньому покликові. Клич іти за Христом переміг їхнє прив’язаність до сім’ї, до роботи, ремесла, щоденних занять. Бо навіть залишили дружин, дітей та батьків, подалися за Ісусом. Господь забрав їх зі собою, не вчинив жодного закиду чи натяку на брак житла, їжі, майбутнє відношення до сім’ї т.д.?!
Це згодом Ісус скаже: «… Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною» (Лк 9,23). Ось програма – слідувати за Христом. Визначення для тих, хто його любить й перебуває з ним! Вигідне життя, яке не треба шукати на землі. Маємо старатися, щоб гідно жити, але це не має бути метою нашого життя.
Господь усіх нас закликає, щоб йти за ним незважаючи на різні перешкоди. Війна не може стати на заваді, щоб чинити волю Бога, подібно, як невдала риболовля Петра сприяла йому піти за Господом. Апостоли багато трудилися, щоб утримувати свої сім’ї, розвивати господарство, а коли наблизилися до Господа, то навчалися біля нього голосити слово Боже та нести хрест щоденного життя.
Молімося до Святого Духа, щоб давав нам розуміння змісту нашого життя та ширше відкривав потребу чинити волю Бога! Пресвята Богородице, випроси від Господа закінчення війни та бажання для нас чинити волю Небесного Батька!
