Вітаю усіх учасників моління та бажаю всім щодня більше довіряти Богові. Господь пам’ятає про кожну людину, опікується нею щоденно та дає їй свої дари. Бог не проходить повз людину, він зауважує усіх разом та кожну особу окремо.
Не відомо, що думав митник Матвій, коли сидів на митниці? Бажав він зустріти чи бачити Ісуса, як це у свій час вчинив Закхей? Не знаємо, не написано про це, але відомо, що Спаситель сподобав собі цю особу й закликав його, щоб йшов за ним. Виходить, що Матвій запросив його до свого дому та влаштував прийняття. Туди прийшло багато митників і грішників, які були присутні при столі. Ісус радо був із ними, споживали їжу та розмовляли. Мабуть, багато питань ставили Ісусові Христові та чули вичерпні відповіді. Митники і грішники почувалися у безпеці, перебуваючи з Ісусом…
Такий формат спілкування не сподобався фарисеям, сторожам закону, які запитували учнів Христових: «…Чому це ваш Учитель їсть [і п’є] з митниками та грішниками?» Розуміємо щире серце Ісуса, який не лише прощає людям гріхи та прогрішення, але й запрошує до своєї спільноти, відчиняє шлях до вищого духовного життя, запрошує Матвія бути його учнем: «…Ходи за мною». Господь закликає покидати зло та неупорядковане життя, щоб ставати його учнями, приймати шлях спасіння душі. Спаситель почув слова фарисеїв і відізвався до них, що лікаря потребують хворі, тобто, духовне лікування потрібне грішним особам. Теж, додав, що йому важливіше милосердя, як законні жертви. Милосердя і любов ― важливіше від строгих приписів.
Господь не ховається за вогнем кадила та жертовними приносами. Він не судить грішників, навпаки, милосердиться над ними, бо Син Божий прийшов «…знайти та врятувати те, що загинуло» (Лк 19,10). Спаситель довів, що він не відокремлює себе від грішників, так, він не любить гріха, але любить кожну грішну людину, яку прийшов спасти. Його завдання ― не судити, не шукати провин, лиш, спасати, прощати, навертати на праведний шлях. Святий апостол Павло переконував, що ми ― діти Божі, спадкоємці Христа, які, мимо, всяких перешкод прямуємо до спасіння. Це ― мета нашого життя: бути назавжди з Богом у небесному Царстві.
Дякую Апостольському Нунцію в Україні, преосвященнішому Архиєпископу Вісвальдасу Кульбокасу; складаю подяку преосвященнішому Архиєпископу і митрополиту Володимиру Війтишину та владиці Олександру; щира подяка поважним представникам Мальтійського ордену, які надають посильну допомогу народу України; дякую священникам, диякону, хористкам та служителям собору! Скеровую подяку представникам обласної та міської влади, усім, хто з нами молився та уболіває за долю нашої держави! Хай добрий та люблячий Господь усіх благословить та завершить війну!
