1Кр 1,18-24; Ів 9,6-11;13-20;25-28;30-35.
Дорогі молільники Господні, дякую вам, що прибули сьогодні, у недільний день, у свято Воздвиження чесного хреста Господнього, у храм помолитися. Хвороба, яка запанувала у світі, теж в Україні, багатьох людей тримає в стані обережності, інші – залякані, й, слід сказати правду, що немало у стані цієї хвороби відійшли до вічності. Нам усім добре відомо, що ми на землі тимчасові мешканці. Чому? Тому що Господь покликав нас для вічного життя у небі, як написав святий апостол Павло, що нас очікує у вічності: «… Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1Кр 2,9). Любімо Бога – й відразу небо запевнене! Ми віримо у те, що наше життя стартувало на землі зі створеною для нас безсмертною душею, яку подарував нам Господь! Тіло – смертне, а дух – невмирущий! За душу кожної людини Ісус Христос заплатив ціною своєї дорогоцінної крові, вмираючи на хресті! Такою незбагненною любов’ю Господь любить кожну людську душу, кожне людське життя, зачате у лоні матері. Уже ніхто не може ізолювати себе від безмежної любові Бога, бо вона слідує за людиною, як промені сонця. Лиш гріх може накрити людину й не дозволити ласкавим Господнім променям осяяти її. Перешкода не походить від Господа, бар’єр створює людина! Сьогодні чинимо спеціальні поклони перед хрестом, бо на ньому помер Син Божий, наш Спаситель. Суть свята полягає в його Воздвиженні, тобто Піднесенні, як особливий обряд прославлення святого хреста. Хрест Господній було віднайдено у четвертому столітті. Віддаючи честь хрестові, ми віддаємо честь Ісусові Христові, вшановуємо та прославляємо жертву Христову, Його муки та смерть на хресті. Ми хрестимося, тим знаком визнаємо віру в Христа, нашого Спасителя. Святий Учитель Церкви зауважує: «Не стільки царський вінець прикрашує голову, як хрест дорогоцінний всього світу… усі безустанно кладуть знак хреста на благородні частини свого тіла й носять щоденно цей знак вираженим на своєму чолі, як на стовпі» (св. Ів. Золот. «Роздумування проти юдеїв та язичників…», п.9). На Утрені свята знаходимо такі слова: «Нині воздвигається хрест і світ освячується; той, хто з Отцем сидить і з Духом Святим, на ньому руки простягнув; весь світ привів він до твого, Христе, пізнання; тих, що на тебе надіються, сподоби Божественної слави» (Утреня, світильний свята). Святий апостол Павло говорить про хрест, як силу Божу, якою перемагаємо демонів та людську безглуздість. Чинячи на собі знак хреста, визнаємо наш викуп та спасіння, що вчинив Ісус Христос, вмираючи на хресті. Своєю смертю та муками Ісус запевнив людському родові воскресіння й життя вічне! З хреста Син Божий вчинив цінний заповіт для людей, віддаючи народові свою Матір, як нашу заступницю та рятівницю від зла. Тому не забуваймо про Богоматір, на кого вказав нам сам Спаситель світу. Молімося до Неї, щоб заступалася перед своїм Сином та рятувала нас від всякого засилля зла.
Сьогодні ми поставили в диякони Андрія Сивака, як вірного нашої Церкви та представника Товариства Ісусового. Андрій пройшов довгу школу студій, бо після школи навчався у політехнічному інституті, згодом завершив нашу духовну Семінарію у Львові. Після цього вступив до Товариства Ісусового, більше відомо народові, як єзуїти, які ще надовго продовжили його навчання. Така школа цієї спільноти, до якої належить диякон Андрій: добре й довго навчатися. Більше, як половину прожитого віку йому приходиться перебувати в книжкових «параграфах», здобуваючи необхідну науку. Звичайно, що навчатися необхідно! А сьогодні Андрій став дияконом святої Церкви, бо до свого служіння його покликав Господь! За словами святого апостола Павла, бажаємо йому бути поважним, не відданим брудному зискові, берегти тайну віри в чистім сумлінні, бути бездоганним, гідно виконувати свої обов’язки, щоб здобути почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса (пор. 1Тм 38-13). Хай ласкавий Господь благословить тебе, дорогий дияконе, своїми щедрими духовними дарами!
+Ігор
Митрополит Львівський
27 вересня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
