1Кр 16,13-24;
Мт 21,33-42.
Ісус Христос розповів народові притчу, яка відображала дійсність, що нерідко трапляється в житті людей: збагачення у фальшивий спосіб. Якийсь благородний чоловік запропонував людям працю у винограднику, в якому усе передбачив, щоб там з облегшенням трудитися, виконувати волю господаря та заробляти кошти за виконаний труд. Добрий пан не контролював працівників, довіряв їм, як гідним робітникам, і не раніше, але в час збору плодів прислав слуг, щоб отримати належну свою частку. Усе правильно й законно! Ісус говорив про належні плоди господарю, значить, була домовленість, де працівники мали відповідну свою частину. Працівники винограднику змовилися й вирішили не дати урожаю господарю. Спосіб змови був простий: побити слуг пана, вбити й каменувати – в такий спосіб заволодіти майном. І негідним робітникам відразу вдався такий експеримент! Милостивому господарю не залишалося нічого, як зібрати інших слуг й направити у виноградник, щоб отримати належний йому урожай, він не реагував строго. Але працівники винограднику знову були наставлені рішуче: повбивати тих, хто прийшов й забрати виноградник під свою управу. Вдруге криваво розправилися зі слугами пана, не думаючи про наслідки? Мабуть, уважали, що їм уже нічого не загрожує й вони стануть управителями цього виноградного поля з підприємством. Пан був неймовірно доброю людиною, очікував, що слуги схаменуться й будуть працювати відповідно до умов договору. Дав ще один милосердний шанс: послав свого сина, щоб залагодити вороже ставлення працівників винограднику. Син був доброю людиною, погодився, пішов до працівників-виноградарів, які мали свої плани, відмінні від господаря та його сина. Коли слуги побачили сина, моментально у них визрів план, щоб вбити сина й забрати собі спадщину. Уже ділили те, чого ще не здобули. Господар думав, що працівники матимуть пошану до його сина, а слуги мали намір заволодіти чужим майном у кривавий спосіб. Дивна професія: вбивати і захоплювати чуже майно, що ніколи не вийде на користь!? І вбили сина, не зважали ні на що, не задумувалися, що господар в кінці сам прибуде, бо має силу та владу, щоб покарати їхню нахабність та розбійницьку хіть, вбивчу вдачу. Ісус поставив питання до усіх слухачів, первосвященників й старших народу про те, що слід вчинити з такими лукавими працівниками виноградника, які не показали жодної поваги до господаря та милосердя до його слуг. Відповідь була однозначною: вигубити жорстоко лютих, а виноградник винайняти іншим, що своєчасно віддаватимуть плоди господарю.
У першій книзі Царів описана історія Навота, власника виноградника, та царя самарійського Ахава і його дружини Єзавелі. Цар Ахав бажав дати кращий виноградник Навоту або викупити у власника, який був біля палати царя. Навот відмовив, мовляв: «… Борони мене, Господи, щоб я відступив тобі спадщину моїх батьків!» (1Цар 21,3). Це дуже засмутило царя, він не хотів нічого їсти, кинувся сумний на ліжко. Дружина запитала про поганий настрій царя й відразу мала план, щоб вирішити проблему. Вона написала листи ім’ям царя до старших, що жили у місті Навота. Зміст такий: «… Оголосіть піст і посадіть Навота на чолі народу. Навпроти нього посадіть двох нікчем, які свідчили б проти нього й казали: Ти хулив Бога й царя! Потім виведіть його та й побийте камінням на смерть» (1Цар 21,9-10). Так і вчинили, Навота вбили камінням і сповістили царицю Єзавель, а та повідомила свого мужа. Але прибув до царя пророк Ілля Тішбій і сказав: «… Так говорить Господь: То ти убив та ще береш у посідання? … На тому самому місці, де пси лизали кров Навота, лизатимуть вони твою кров» (1Цар 21,19). Цар Ахав покаявся, і Господь сказав до пророка Іллі: «… За те, що він упокоривсь передо мною, не наведу лиха за його життя; за життя його сина наведу лихо на його дім» (1Цар 21,29). І сталося, коли цар ізраїльський Єгу прибув у Єзреел звернувся до скопців про царицю Єзавель: « … Скиньте її вниз! Ті скинули її вниз, і кров з неї побризкала мур і коней, і Єгу переїхав через неї. … а потім повелів: Догляньте тієї проклятущої та поховайте її, бо то царська дочка» (2Цар 9,33-34). Такий був кінець гордовитої та несправедливої Єзавелі, згодом поховали й царя Ахава. Нерідко подібний кінець чекає тих, хто через вбивства й несправедливо заволодіває майном ближніх.
Нам тепер дуже ясно, що Ісус говорив про історію вибраного народу, який дуже часто противився Богові, бо вони відкидали віру в правдивого Бога, щоб покланятися ідолам. Ісус пригадував зібраному народові та старшим Ізраїля, що Небесний Отець присилав патріархів, пророків, суддів тощо, але їхні предки жорстоко розправлялися з Господніми посланцями. А тепер прийшов Син Небесного Отця, щоб напоумити бунтівний народ, але люди не зупинилися, не злякалися нічого і розіп’яли Його на хресті, подібно, як вбили сина господаря виноградника.
Дорогі богомольці, втікаймо від несправедливості, не чинімо нікому кривди, бо Господь віддасть справедливо за погані вчинки: «Лютих люто вигубить…» Ми покликані до життя, щоб бути спасенними, вічно щасливими у небі з усіма святими. Жодна кривда не вартує того, й не існує ніякого багатства на землі, щоб втрачати вічну нагороду в небі. Хай пресвята Богородиця допомагає нам у здобуванні Небесного Царства! Прислухаймося до благородних слів святого апостола Павла: «… Вітайте один одного святим цілунком» (1Кр 16,20).
+Ігор
Митрополит Львівський
6 вересня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
