2Пт 1,10-19;
Мт 17,1-9.
Господь вибирає собі для певних завдань тих людей, яких сам бажає. Ніхто не може вказувати Господові, кого він має кликати на священника, кого на президента, вчителя, лікаря, прокурора, кухаря тощо. Бог наділяє людей відповідними дарами, знаємо притчу про таланти, хоч не усі особи, які отримують посади-покликання, завжди слідують праведним вимогам? Але звіт перед Богом необхідно здавати усім! І сталося так, що одного разу Ісус вказав на Івана, Петра та Якова, й подався з ними на високу гору. Невідомо, чи інші учні Христові щось про це думали, яка була їхня реакція на вибір Ісусом цих трьох осіб? Чи у них такі історії були звичайними? Не згадує тисяч теж, як довго вони туди спиналися, лиш сказано, що Ісус преобразився перед ними. Це сталося на горі. Святе Писання нічого не згадує про назву гори, а духовні письменники, благородні автори стверджують, що ця гора називалася Тавор. Немає довгого опису цієї неймовірної переміни, лиш говориться, що лице Ісуса свято, ніби сонце, а одежа побіліла, наче світло. Такі пояснення написав автор євангельського уривку. Учні відразу побачили пророків Мойсея та Іллю, які розмовляли з Ісусом. Невідомо, як вони довідалися, що це саме ці пророки? Можливо, Спаситель їм сказав? – внутрішньою інтуїцією чи в інший спосіб учні пізнали Божих угодників? Невідомо. Святим апостолом Лукою згадано, що пророки розмовляли з Ісусом про Його страждання. На горі під час розмови Христа з пророками було чути лиш апостола Петра, який зводив у своїй голові певні плани. Він бажав будувати три намети: один для Ісуса, один для Мойсея і один для Іллі. Не можемо до кінця здогадатися, які плани мав святий Петро для Ісуса та інших мужів? Хотів поселити їх у наметах для проживання? Бути разом з ними? Учень мав свої плани, свою волю, яку накидав самому Богові? У випадках, коли розмовляють знатні люди, особи високого рангу, збоку ніхто мудрий не втручається, бо це – знак невихованості. А Петро не зважав на ніщо? Він уважав себе таким, хто має право слова, на яке слід уважати та з чим треба лічитися. Він також випередив своєю мовою Небесного Отця? Не дочекався розвитку подій і при такій важливій зустрічі – Бога з пророками – ніхто не давав йому слова. Показався таким, яким був! Господь, як мудрий Вчитель, не чинив жодних вказівок, ані закидів апостолові, лиш після мови Небесного Отця звернувся до апостолів, щоб піднімалися із землі. А Ісус преобразився тільки зовні, бо Син Божий – Любов і Досконалість, самобутнє Буття, той, хто не змінюється! Лице Спасителя засяяло сильним сонячним промінням, одежа побіліла, промінювала світлом, яким показався Христос! Що ще важливе у цій події? Можемо сміло заявити, що присутність Мойсея та пророка Іллі, перекреслювала та нівечила закиди книжників, фарисеїв, садукеїв та їм подібних юдеїв про порушення закону суботи. Коли б Ісус порушував суботу, як присутні пророки потверджували б Його невірність? Христос не порушував суботу, це злобні юдеї несправедливо звинувачували Господа, очорнювали та наговорювали на нього. Не бажали бачити чудес та оздоровлень, лиш зациклювалися на своїх неоправданих звинуваченнях – це почерк злобних людей!
Тим часом учні Христові почули голос Небесного Отця, який пролунав із неба: «… Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17,5). При народженні Ісуса Христа з неба лунали співи ангелів: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк 2,14); а коли Ісус преобразився, сам Небесний Отець з неба вказав на свого улюбленого Сина! Тепер ніхто не може цього правдиво заперечити, що Ісус Христос – Син Небесного Отця, який прибув у світ виконати Його волю! Бога не потрібно лякатися, Його треба любити, довіряти більше, як собі, та щиро виконувати Його волю. Не можна накидати Господу своєї волі, як це пробував апостол Петро. Спаситель навіть не відгукнувся на його пропозицію, глибоко розуміючи, що Петрові варто змінитися, преобразитися, пізнавати волю Бога та пристосувати своє життя до неї. Ісус готувався до терпіння, але показав учням картинку слави неба! Ще раз переконав їх про існування та життя тих, хто давно відійшов у вічність! Мойсей у давнину виводив вибраний народ із єгипетської неволі, а Ісус прибув звільнити людський рід від гніту диявола. Пророк Ілля воював та погубив пророків Ваала й Ашери, не міг терпіти служіння фальшивим божкам, а Ісус Христос здолав владу демона, вчинив нас вільними людьми, наслідниками Небесного Царства, яке здобуваємо вірним служінням Господові! Святий апостол Петро пригадує: «Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа» (2Пт 1,11). Вдумуймося в історію сьогоднішнього свята, дякуймо Богові за Його любов до нас! Віддаймо цілковито свою волю в руки Божого Провидіння й дозволяймо Богові перемінювати, преобразити нас у Його вірних та добрих дітей! Хай пресвята Діва Марія сприяє в добрій духовній зміні усім людям доброї волі!
+Ігор
Митрополит Львівський
19 серпня 2020 р. Б., храм Преображення ГНІХ, м. Львів
