Цьогоріч 5 грудня мине 64 роки, відколи у 1958-му році розпочався беатифікаційний процес митрополита Андрея Шептицького.
Святий Іван-Павло II у проповіді 27 червня 2001 року з нагоди беатифікації Владики Миколи Чарнецького та тих, що з ним постраждали, а також о. Омеліяна Ковча і Слугині Божої с. Йосафати Гордашевської зазначив: «…Сподіваємось одного дня побачити його (митрополита Андрея Шептицького) у славі святих».
У 2003-му році, після кропіткої праці над довершенням всіх необхідних формальностей щодо процесу беатифікації митрополита Андрея Шептицького, було зроблено заяву, що ця справа перебуває на стадії завершення.
Однак досі процес беатифікації триває. Про те, чого сьогодні ще бракує для виголошення Митрополита Андрея святим, ми поспілкувалися з Постулятором Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» отцем Романом Тереховським.
― Який вплив на нашу Церкву та й на Україну загалом мала би беатифікація Митрополита Андрея?
― Беатифікація Митрополита Андрея Шептицького важлива не лише для Української Греко-Католицької Церкви, а для всієї Католицької Церкви. Адже з проголошенням нового Святого у всіх нас з’являється ще один заступник на Небі. Також важливий і суспільний фактор, адже фактично кожен українець має певне ставлення до Андрея Шептицького ― позитивне чи негативне. Тож, якби від Апостольського престолу сповістили б, що є відповідний знак з Неба, і Митрополита проголосили би святим, то, впевнений, що в багатьох ставлення змінилося би в кращу сторону.
Та, крім моменту заступництва, є ще й питання прикладовості життя. Візьмімо святого отця Піо: його монашого служіння було достатньо для святості в Небі. Та для середньостатистичної людини це не мало якогось особливого значення. Чи святий Франциск Асизький ― теж провадив праведне монаше життя. І зовсім інше ― Папа Іван Павло ІІ. Його знали не лише, як очільника Католицької Церкви, але й завдяки його неординарним людським якостям.
Коли ж говоримо про Митрополита Андрея Шептицького, варто звернути увагу й на епоху, в якій він жив, які суспільні зміни тоді відбувалися. Це був надзвичайно складний період ― український народ переживав пригноблення. Та поміж тим, скільки всього Митрополит робив у різних сферах суспільного життя! Погляньмо на нього, як на великого мецената, доброго господарника, який мудро управляв фінансами і розподіляв їх, подивуймося тому, як він зумів розбудити наш дрімучий народ. Проаналізуймо, як Митрополит переживає хворобу, його аспірації до мучеництва. І поміж тим усім, звернімо увагу, наскільки він підняв нашу Церкву, українську націю в освіті. Тобто, куди не глянь, всюди доклав багато праці. І в тих великих справах ніколи не вивищував себе, а робив все делікатно і спокійно.
Тобто у випадку Митрополита Андрея Шептицького, окрім заступництва, вагомим і неординарним чинником є його надзвичайна прикладовість життя. Таких святих, які своїми діями настільки засвідчували б віру, є небагато. Тож проголошення Митрополита Андрея святим для всієї Католицької Церкви була би визначною подією.
― Чого бракує для проголошення Митрополита Андрея святим?
― Для беатифікації зроблено практично все. Є представлені всі необхідні документи, все, що стосується життя і діяльності, героїчності чеснот. Залишається ще важливий момент чуда, яке би сталося за посередництвом молитов до Митрополита Андрея, тобто завдяки його молитовному заступництву. Зараз це питання вивчає спеціальна комісія.
Переконаний, що одного дня це відбудеться. Думаю, Господь Бог має теж свій план стосовно цього. Зрештою, є святі, які століттями чекали свого проголошення.
Вважаю, що це питання слід розглядати не з точки зору святості постаті Митрополита Андрея, а через призму нашої готовності сприйняти це, з огляду на наше усвідомлення цього. Будьмо об’єктивними: ми, українці, не надто вдячна нація. Адже ще донедавна в наших ЗМІ з’являлася фейкова інформація про Шептицького. Відчувався неабиякий «різнобій» у ставленні до його постаті. І це викликало дисонанс у його сприйнятті як особи. Це досить політизований момент, який створює упередження до багатьох важливих і потужних його життєвих чинів.
Подумаймо: для чого є прикладова і канонізована святість? Щоб людина ставала святіша. А в теперішній час немає до цього готовності широкого загалу. Думаю, що Господь Бог чекає цієї готовності.
― А була колись така готовність?
― Перші десятиліття, коли почався процес беатифікації, а це ― 50-ті роки минулого століття, ми перебували ще в умовах підпілля та посеред радянської дійсності. А ті, які проживали за кордоном, були розділені і мали різні пріоритети. Зі здобуттям Незалежності нас більше цікавили інші речі, які не стосувалися дослідження і вивчення спадщини Митрополита.
Ще один дотепер нерозв’язаний складний момент – наші архіви забрала радянська влада, і їх досі не повернули. Тобто ця ситуація демонструє також і певну «неповороткість» Церкви як структури. Очевидно, що і до сьогодні для нас не є пріоритетним повернути ці документи, хоча б у повних копіях, інакше ми, напевне, вже давно би їх посідали.
Ще одне, на чому необхідно акцентувати увагу: насправді був політичний інтерес, щоб ця спадщина не була належно каталогізована і збережена. Думаю, що всі пригадують, як декілька років тому навіть виник скандал із втратою писемної спадщини Митрополита Андрея з архівів та музеїв України.
Та інформація, що тепер з’являється, фактично вже нічого нового не прибавляє для справи беатифікації. Потрібно щось екстраординарне, щось досі незнане і нечуване, що радикально би змінило оцінку його постаті і чину. Думаю, що сьогодні на такий матеріал є радше годі сподіватися, хоча не виключаю і такої можливості.
Загалом зацікавлення спадщиною Митрополита є стабільне, і не лише серед науковців, а й в середовищі широкого загалу. Щоправда, не таке широке, як би того хотілося. Та для цього теж має бути підготовка на рівні сприйняття пересічного громадянина. Хоча його твори вивчають, і вони реально актуальні в економічних питаннях, у справі державного господарювання, будівництва політичної держави. Тому рекомендую всім добре «подружитися» з тим, що писав Митрополит.
― Стосовно свідчень про чудо, як пересічна людина може про це повідомити?
― Всі свідчення проходять дуже глибокі перевірки. При дослідженні беруть участь фахівці. Завжди є простір для дискусій, крім рідкісних беззаперечних і однозначних випадків. Та це має бути чудо не такого рівня, як, наприклад: мене болів зуб, я помолився про заступництво до Митрополита – і біль зник. Повинне бути свідчення справді чудесного факту, чогось надприродного, непояснюваного наукою.
Ми знаємо про такі випадки, але вони, на жаль, не надто добре задокументовані. Тепер на дослідженні перебуває випадок зцілення від хвороби, яка спричинила інвалідність, і завдяки заступництву Митрополита Андрея Шептицького людина повністю зцілилася. Та є певні нюанси, бо є хвороби, які не лікують в обставинах життя у визначеній країні, натомість вони можуть успішно лікуватися в інших. Тут важливо говорити про зцілення, коли немає можливості лікувати.
― Чи може якось кожен із нас докластися до пришвидшення беатифікації Митрополита?
― Варто зрозуміти: такий тривалий беатифікаційний процес вимагає від нас духовного зростання. Не важливо, скільки говорять про Митрополита, важливо, скільки моляться, просячи про його заступництво. Насправді зовсім небагато людей щоденно просять Митрополита Андрея про заступництво. Переконаний, якби всі віряни нашої Церкви молилися, то це швидко дало би позитивний результат. Думаю, проблема в тому, що ми ще не доросли до святості Митрополита.
Тож замість того, щоб нарікати на Апостольський Престол, не розуміючи дуже багатьох тонкощів процесуального характеру при провадженні беатифікаційних справ, краще звертати увагу на те, що ми, все ж таки, замало молимося і забагато грішимо. Погляньмо бодай на те, яку величезну кількість абортів щороку роблять в Україні. А потім нація, яка сама вбиває своїх дітей, дивується, що стається війна. На жаль, ми належним чином не переосмислюємо багато різнорідних явищ нашого життя і історії нашого народу.
Тому раджу: замість гніватися, варто запитати себе, чому я не молюся щодня, чому я не звертаюся до заступництва Митрополита.
Спілкувалася Наталія Павлишин
