У Патріаршому домі у Львові відзначили 25-річчя діяльності Львівського осередку руху «Подружні зустрічі» Української Греко-Католицької Церкви на теренах Львівської архиєпархії.
З цієї нагоди спільнота зібралася на спільну молитву та подяку Богові за чверть століття служіння українським подружжям. Божественну Літургію очолив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир.
Роздумуючи у проповіді над євангельською історією про двох сліпців, які просили Ісуса про зцілення, владика Володимир провів паралель із подружнім життям. За його словами, перебувати «край дороги» – це ще не опинитися у прірві, але водночас ще не бути на самій дорозі. Саме у таких кризових моментах подружжя потребує допомоги, підтримки та Божого милосердя.
«Дорогі і любі наші ювіляри, яким є Рух «Подружні зустрічі» – срібний ювіляр цього року.
Ми разом чули Євангельське слово про двох сліпців, які сиділи край дороги.
Сидіти край дороги може мати таке неоднозначне значення, бо це ще не на дорозі і ще не в прірві. Це ще є певна надія. І ці сліпці просили, щоби Бог змилувався, і Він це зробив.
Звичайно, що в цьому змилуванні був важливий елемент оздоровлення, зцілення очей. Але вони, навіть не бачачи на очі, кричали, промовляли. Тобто вони використовували ті органи, які були здатні: мову, слух, якусь, напевно, притягаючу силу, яка йшла від постаті Ісуса Христа.
Це десь було в околицях Єрихону – міста, яке було не всередині Єрусалиму, від того обіцяного місця присутності Бога.
Ми маємо гарний ювілей. “Подружні зустрічі” – 25 років. Це вже є потужне покоління, гарні спогади. Але спогадів замало. Можемо себе навіть, принаймні думкою, уявити, скільки цей рух врятував подруж, які, можливо, були на краю — десь так між дорогою і прірвою. Ще не у прірві, але ще не на дорозі.
Але потім, проходячи певні процеси духовного росту, реколекції, тих же зустрічей, Ісус каже: “Я тобі дарую Своє милосердя. Я тобі ці очі, які, можливо, були недосконалі при виборі пари, Я сцілюю. Вони тепер будуть бачити лише те, що є добре”.
Коли сліпці отримали дар бачення, вони пішли за Ісусом. Тобто вони вже розуміли, де є джерело їхньої сили.
У цей момент ми молимося, щоб Бог з’єднав. Не лише людська частка – тобто щоб Бог з’єднав так, як людина хотіла, вона складає свою подружню обіцянку і так далі. Але Бог благословляє.
І важливо, чи ми йдемо завжди до того вічноплинного джерела. Чи в Кані нашого подружнього життя є Пресвята Богородиця, яка також скерує на Ісуса і скаже: “Робіть те, що Він вам скаже”.
Тими міркуваннями я мав таке прагнення серця поділитися сьогодні з вами. Бо ювілей – це є також час вдячності одні за одних, за цю спільну дорогу, за наші подружжя, за зцілення ран, за дар очей бачення того, що є добре.
Пресвята Богородице, будь в Кані Галілейській наших сімей і родин. Амінь».
Довідка
«Подружні зустрічі» – рух, який діє в Українській Греко-Католицькій Церкві та служить подружжям, допомагаючи їм поглиблювати взаєморозуміння, любов і християнське покликання сім’ї.
Львівський осередок руху діє вже 25 років. Важливим напрямом його служіння є проведення реколекцій для подружніх пар, під час яких чоловік і дружина мають нагоду по-новому поглянути на свої стосунки, навчитися краще слухати одне одного, відновити подружню близькість та поглибити духовне життя.
Духівником львівського осередку є о. Іван Чичерський, лідери – Ростислав і Наталія Мединські. За чверть століття діяльності спільнота стала простором підтримки для багатьох українських сімей, допомагаючи їм проходити кризи, зцілювати рани та будувати подружнє життя на основі християнської віри.
Підготувала Юлія Козіброда
