Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Архикатедральному Соборі святого Юрія з нагоди Різдвяної академії «Коляда в Митрополита» Освітнього центру ім. Дзеровича.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Святий апостол Павло старався, щоб між народом, а особливо тими, хто був у якомусь відношенні до нього, панувала справедливість, не було жодного надужиття. Він звертався до тих, хто поділяв з ним погляд, щоб напоумляти ледарів, які не бажали працювати, лише жити за рахунок інших. Апостол вказував на малодушних та немічних, людей, що занижували самооцінку, мали себе за нездібних, також, за правдиво нездорових, заохочуючи, щоб й таких розуміти та бути терплячими. Святий муж перестерігав, щоб не платити злом за зло, навпаки, дбати, щоб добро панувало між людьми, поширювати та практикувати позитивне життя. Апостол закликав до радості та постійної молитви, хоч це не проста практика, щоб вчитися своє життя перетворювати у молитву. Він вбачав необхідність постійної пам’яті про Бога, який покликав нас до життя й підтримує наш життєвий стан. Коли Господь кличе душу до себе, в духовний світ, тоді й найбільш здорове тіло не може утримати в собі безсмертного духа. В притчі про багатого чоловіка, який зібрав великий урожай та заповідав своїй душі: «… спочивай, їж, пий, веселися. А Бог до нього мовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, – кому воно буде?» (Лк 12,19-20). Про Господа та його волю відносно нас, необхідно постійно пам’ятати й не виключати Бога з нашого життя.
Дари, якими Господь наділяє особу, необхідно розвивати, не обмежувати духа в його позитивному розвитку. А Господь завжди готовий нас освячувати: «… Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі?» (Лк 18,8). Слід жити та практикувати глибоку віру в Бога!
Ісус Христос, знаючи людську духовну неміч, радив, щоб ближнім завжди прощати, коли вони щиро каються. Натомість, вчителі єврейські ставили під сумнів навернення та каяття таких, хто знову чинили ті самі духовні помилки.
Апостоли прислухалися до навчання Христового, мабуть і їм було трудно це збагнути, тому просили Ісуса, щоб додав їм віри. А Ісус завжди звертав велику увагу на те, щоб довіряти Богу, вірити йому, що він має силу та владу довершувати того, що здається неможливе. І відомі чудеса, які чинив Господь, хоч би, зцілюючи різних осіб від всяких недуг без жодних середників, бо словом проганяв хвороби й повертав здоров’я людям. Спаситель заохочував своїх учнів, щоб не шукати признання в людей, не очікувати від них вдячності, але виконувати волю Бога, дякуючи йому, що могли щось добре довершити! Не забуваймо, що сам Господь надихає нас до звершення добрих діл – будьмо вдячні йому завжди!
