Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор в Архикатедральному Соборі святого Юра звершив пресвітерські свячення отця Юрія Бішка.
У своїй проповіді Архиєрей наголосив:
— Святий апостол Павло звертав увагу на тих осіб, які практикували глибоке духовне життя і ставив їх у приклад іншим. Він наголошував, що Святий Дух породжує в людині: любов, радість, милосердя. Він скріплює віру, чинить людину лагідною тощо. Хто в Господі замешкує, хто Богу відданий, того Святий Дух нагороджує своїми дарами, дає відвагу практикувати глибокі чесноти та
відбуватись цілковитою жертвою в руках Господніх. Людина часто вагається, щоб статися Божим знаряддям, але, коли вчинить із себе цілковиту офіру, тоді вигук святого апостола Павла: «Живу вже не я, а живе в мені Христос…» (Гл 2,20), – стає дуже конкретним! Нам усім слід старатися, щоб наше серце стало осередком мешкання для Бога. Коли душа одягається у любов, лагідність, милосердя, тоді злі сили мають обмежений доступ до душі, а душа завжди готова протистояти демонам.
Святий апостол Павло заохочував до глибокого духовного життя, до цілковитої посвяти Богові. Саме практика гідного християнського життя нівечить демонові плани. Коли дружина Петефрія, євнуха Фараона, нападала на Йосифа, сина Якова, якого купив Петефрій у Єгипті з рук Ісмаїлатів (пор. Бут 39,1), щоб з нею спати, Йосиф відповів злісній дружині: «… ти його жінка, і як вчиню це погане слово і згрішу перед Богом?» (Бут 39,9). Йосиф не пішов за намовою жінки, яка згодом помстилася Йосифові так, що його покарали в’язницею (пор. Бут 39,20). Праведний Йосиф протистояв гріху, радше прийняв несправедливий вирок бути ув’язненим, ніж стати жертвою образи Бога. І святий Павло наказує, щоб до тих, хто став жертвою гріха, ставитися лагідно, допомогти їм вибратися з негативного духовного стану.
Святий апостол Лука висвітлив слова Ісуса, якими Він дав владу апостолам наступати на зміїв та скорпіонів й на усю ворожу силу, тобто, боротися проти демонів і не лише боротися, а перемагати їх. Господь запевнив, коли наступати на демонські полчища, тоді вони нічим не зашкодять тим, хто вірний Богові. Але Син Божий вказує, щоб радіти тим, хто воює проти дияволів, що імена їх записані на небесах, а не втішатися з того, що злі духи коряться Його учням. Ісус Христос дякував своєму Небесному Батькові, що прості й не дуже вчені апостоли поволі розуміли, що Ісус є справжнім Месією, якого очікувало людство і кого не приймали злобні юдеї, вчені книжники, фарисеї та садукеї (пор. Лк 10,21). Вченість провідників юдейського суспільства губила їх, вони віддалялися від Бога, нав’язуючи простолюддю видумані закони та звичаї, яких самі не виконували (пор. Мт 23,3-4). Нам слід радіти тим, що ми пізнали Бога, дякувати Йому за дар віри й виявляти велику любов до ближніх, бо це – воля Господа.
Дар віри у Бога необхідно скріплювати в собі через практику, яку вказав нам Спаситель світу. Коли до Ісуса приступили два сліпці й просили про дар зору, Господь запитав їх: «… Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи. Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде» (Мт 9,28-29). Сліпці прозріли. Син Божий не залишив людей сиротами, але дав народові своїх учнів, які тоді навчали й продовжують це чинити до сьогоднішнього дня. Він вибрав колись апостолів (пор. Мр 3,13) і «… призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були при ньому, і щоб посилати їх проповідувати» (Мр 3,14).
Сьогодні серед нас стоїть апостол Ісуса Христа, священник Юрій, якого вибрав Господь, а він відгукнувся на покликання Бога. Це – дуже важно, бо сам Творець неба й землі кличе особу, щоб була Його учнем і виконувала Його волю. Колись святий апостол Петро запитував Ісуса: «… Ось, ми лишили все й пішли за тобою, то що нам буде? Ісус же сказав: Щиру правду кажу вам, що ви, хто пішов за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля» (Мт 19,27-28).
Син Божий обіцяв апостолам, а тим самим його наслідникам, апостолам й священникам, посадити їх на престолах, щоб судити народи. Таку велику довіру звершує Господь щодо своїх учнів, яким дає владу, щоб судити не тільки у вічності, але й тут, на землі. Бо священник в ім’я Бога прощає гріхи людині, судить її. Ось слова Ісуса, Божого Сина: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Колись фарисеї стверджували Ісусові, що гріхи може прощати лише Бог! І це – велика правда, але правда й те, що Господь делегував свою владу відпускати гріхи священникам, ми почули слова Господнього Провидіння!
Дорогий наш священнику Юрію, владу відпускати гріхи від Бога через руки єпископа ти також отримуєш. Такою владою не володіє жоден Президент, жодні світові можновладці, бо це – спеціальна влада для тих, кого вибрав Господь. Будь вдячний до останніх днів свого життя Богові за те, що Він забажав мати тебе, як свого друга!
Такі слова промовив Ісус Христос до апостолів: «Ви є моїми друзями, якщо робите те, що я заповідав вам. … вас же назвав я друзями, бо сказав вам все, що почув від мого Батька» (Ів 15,14-15).
Виконуй сумлінно волю Бога, дорогий священнику Юрію, щоб бути Його другом і щоб цю дружбу зміцнювати!
Нехай Господь благословить тебе, отче Юрію, своїми щедрими дарами! Мати Божа нехай візьме тебе під свою опіку, а святий великомученик Юрій, нехай дає тобі сили перемагати всяке зло й у цьому вірному народові допомагати!
