Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор освітив перенесений із території Українського Католицького Університету храм Блаженних мучеників УГКЦ.
У своїй проповіді Архиєрей наголосив:
― Святий Павло, апостол, писав своєму учневі Тимофієві, щоб умів потішати старших, теж, дівчат, з усякою чистотою. Шанувати вдів, а діти вдови повинні бути побожними, вчитися шанувати родину і бути вдячними своїм батькам. Вдова повинна пильнувати свого дому, дбати про домашніх, бути богобоязною та цілковито покладатися на Господа. Така жінка, необхідно, щоб проявляла милосердя до пригнічених й не цуралася виконувати добрих діл.
Одного разу Ісус оздоровив десятьох прокажених осіб, пославши їх показатися священникам і в дорозі вони очистилися. З них лише один повернувся подякувати Господу, дев’ять злегковажили… А фарисеї завжди були готові нападати на Ісуса. Запитали про Царство Боже, якого вони очікували на землі, тому Господь виразно сказав, що Царство Боже всередині людини, коли вона живе у мирі з Богом. Фарисеї та інші вчені бачили по-іншому Боже Царство, але вони не боги і Господь не підвладний їм. Спаситель сказав про свій прихід, що він не забариться, щоб прибути у свій час, відомий лиш йому, щоб судити всі народи. Господь наголосив, що йому спочатку прийдеться багато терпіти від цього роду, але його правда та його Царство буде торжествувати. Запалені гнівом фарисеї запитували про Царство Боже, яке немає чого приходити, бо його посідає кожна людина, яка має чисте сумління. Людям слід дбати про безгрішне життя, а не турбуватися про прихід Царства, невідомо чи вони готові прийняти його. Наші воїни та воячки, захищаючи нас, свою Батьківщину, показують найвищий ступінь любові ближніх, про це заявляв Син Божий: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13). Ті, хто полягли, справедливо змагаючись, здобули вічну нагороду і щасливі в іншому світі.
Сьогодні радіємо з того, що на цьому місці постав храм, де будуть відбуватися моління за наші збройні сили, за Батьківщину та закінчення війни, за Господнє благословення для нашого народу. В цьому храмі ставатимуть наші військові брати й сестри, щоб молитися Господу й благати його, щоб ворог звільнив нашу землю, повернувся додому, в Росію, бо в них багато чого доброго необхідно звершувати, а не воювати, не вбивати, не знущатися над нашим народом, не займатися грабуванням нашого добра, осель та нашої землі… Не ми нападали, не ми розв’язали цю війну з рф, Господи, благаємо тебе, заверши її і дай миру в наші серця та на нашій землі.
І тому, що ми в такому благородному місці посвячуємо храм, якого бажали віруючі й невіруючі військові, дозвольте згадати старозавітні військові змагання. Співвідносуся до тексту Старого Завіту з книги Суддів, коли «.. Єроваал [він є Ґедеон] і ввесь нарід, що з ним, отаборилися в землі Ароеда, і табір Мадіяма і Амалика був йому з півночі від гори Авора в долині» (Суд 7,1). Багато війська пішло війною проти ізраїльського народу, але Господь заговорив до Ґедеона, що Бог не передав народу ізраїльського в руки ворогам. Гедеон, за велінням Бога звернувся до військових: «… Хто боязливий і жахається? Хай відійде. І пішли з гори Ґалаада і відійшло від народу двадцять і дві тисячі, і осталося десять тисяч» (Суд 7,3). Згодом, Господь зменшив тих, хто бажали воювати із десять тисяч до триста осіб! «І сказав Господь до Ґедеона: Трьома сотнями мужів, що пили, спасу вас і передам Мадіяма в твою руку, і ввесь нарід хай відійде…» (Суд 7,7). А про кількість ворожого війська написано: «І Мадіям, і Амалик, і всі східні сини отаборилися в долині, як саранча численністю, і їхнім верблюдам не було числа, а численністю були наче пісок, що на березі моря» (Суд 7,12). У книзі Суддів читаємо про перемогу ізраїльського війська над великим числом ворогів, де об’єдналися кілька народів в одне військо. Господь розпорядився відносно стратегії воювання й 300 військових Ізраїлю перемогли десятки тисяч, а може й сотні тисяч ворожого війська, тому що Господь допомагав Ізраїлю.
Висловлюю велику вдячність усім, хто так щиро старався, щоб постав цей храм, хто працював, вкладали свої кошти, вміння, та уболівали за постання цієї святині. Дуже дякую попередньому командуванню, які розуміли важливість храму на полігоні! Велика вдячність теперішнім командирам, які підтримували спорудження храму! Дякую архітекторам, будівельникам, доброчинцям та волонтерам, людям доброї волі, які трудилися у свій спосіб, щоб ця божа будівля постала на цьому місці! Висловлюю вдячність нашим священникам, які уболівали, бажали, молилися й духовно огортали храм й усіх, хто трудився над його постанням! Тут мешкатиме сам Ісус Христос під скромними видами хліба та вина! Ті, хто це розуміє, вірить і шануватиме Бога, отримуватимуть і для себе Господнє благословення, і для інших призиватимуть Божу силу. Хай Господь усіх благословить, а війну в нашій країні завершить! Пресвята Богородице, рятуй нас!
