Святого Миколая Гл 3,8-12; Лк 9,57-62. (о. д-р Турконяк Р.) Борщовичі 06.12.2025.
Святий апостол Павло заглиблювався в пояснення людям тестів Святого Письма й згадував, що віра оправдає їх. Тому часто, коли Ісус оздоровлював хворих, відповідав їм: «… Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром» (Лк 8,48); «… каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй. (Мр 5,36); «… як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити?…» (Мт 9,28). А до Яіра, начальника синаґоґи, коли йому повідомили, що дочка померла, Ісус промовив: «… Не бійся, тільки віруй, і буде врятована» (Лк 8,50). Віра у Бога – велика духовна сила для кожної людини! Закон виявляє гріхи, а віра в єдиного Бога оправдує людину. Господь прощає беззаконня тим, хто до нього прибігає з вірою та каяттям!
Певних осіб Ісус вибирав та кликав, щоб йшли за ним, але не всім дозволяв йти за собою, щоб покинути все й стати його учнями. Коли Ісус прогнав злих духів з опанованого чоловіка й дозволив демонам увійти в свиней, череда кинулася в море й втонула. Звільнений чоловік від бісів виявив бажання бути з Ісусом, а Господь промовив до нього: «… Іди до своєї оселі, до своїх, повідоми їх, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою» (Мр 5,19).
До Спасителя приступали різні особи, які виявляли бажання йти за ним, але мали свої умови: спочатку похоронити батька; попрощатися з домашніми; мати вигідні умови життя тощо. Похоронити мерця, приміром батька, могло означати в той час, що після похорону, коли минув рік й з померлої людини залишалися самі кості, їх збирали в урну й поміщали у заглибині гробу. Це була єврейська традиція, що найстарший син займався похороном, принаймні, такий просив Ісуса рік відтермінування (див. Kometntarz historyczno-kulturowy do Nowego testamentu, Craig S. Keener, „Vocatio” Warszawa, str. 146-147. Imprimatur 30.11.2000). Богові не годиться ставити свої умови, бо він кличе людину до свого служіння, а не людина пропонує себе служити. Ісус згадав про плуг, за яким йшла особа, яка орала землю. Їй необхідно дивитися вперед, щоб коні чи воли йшли рівно і скиба стелилася плоско одна біля одної. Бо, коли хтось почне оглядатися при виорюванні землі, тоді коні збочують й оранка буде нерівна. Тому Ісус строго відзивався до тих, хто намірялися йти за ним, щоб виконували його волю, а не пропонували свої умови. До Господа не потрібно приступати зі своїм уставом, тут добрим прикладом служить святий Миколай чудотворець.
Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі (зараз м. Демре в Туреччині), в Лікії, південно – західній області Малої Азії. Батьки святого Миколая належали до одного з найвідоміших та найбагатших лікійських родів. Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиним, вимоленим сином. Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а дядько Миколая, який був єпископом патарським, дбав про його освіту.
Миколай був побожним юнаком, дбав про вбогих людей, а Господь покликав його на дорогу духовного стану. Коли у місті вибухла епідемія (коло 300р.), Миколай допомагав хворим, не лякався заразитися, правда, померли його батьки в тому часі, які залишили великий матеріальний спадок. Миколай не мав прив’язання до багатства, роздавав потребуючим зі свого майна, допомагав бідним. Можливо, з його ім’ям пов’язана традиція давати стипендії студентам, практика ця сягає XII століття. Згодом, цей звичай набрав характеру дарувати подарунки, особливо, дітям. Грецьке слово Миколай, в нашій мові означає «той, хто перемагає народ». Святий Миколай відзначався добрим християнським життям, очевидно, багато молився, постив і давав щедрі милостині. Він тримався здорової засади, якої навчав Спаситель: «А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука» (Мт 6,3). Після смерті єпископа міста Міри, його обрали на єпископа цього міста, що він прийняв, як волю Бога. У цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної поведінки, навпроти, його доброчесність ще більше засяяла. Сам єпископ жив дуже скромно, а своєму духівництву велів допомагати бідним людям. З відповідальністю служив вірним й не жалів себе, щоб трудитися над спасінням їхніх душ. Залишилися розповіді, що святий Миколай допоміг одному вбогому чоловікові у виданні заміж трьох дівчат, якому він крадькома підкинув суму золота. Розповідають, що святий Миколай врятував своєю молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого і буря затихла.
Життя святого Миколая переконує нас про велику потребу молитви в житті кожної людини, теж, практикувати діла милосердя, виявляти велику любов до ближніх тощо. У нашому випадку допомагати ЗСУ тим, чим можемо – бідна вдова віддала на храм останні свої гроші, дві лепти (пор. Лк 21,3), але перед Господом це виявилося найбільшим вкладом. Не слід озиратися на ближніх, що мають більше й нікому не допомагають – перед Богом кожна особа відповідатиме за себе.
Святий Миколай помер 6 грудня близько 345 – 352 рр. у місті Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року.
Молімося до святого Миколая, щоб виблагав нам у Господа духа молитви, покаяння та любові до ближніх. І хай, за молитвами святителя Миколая, Господь завершить війну в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас від духовного та фізичного зла!
