24 неділя Еф 2,14-22; Лк 8,41-56 (о. д-р Турконяк Р.), Тростянець 23.11.2025.
Святий апостол Павло був готовий пригорнути людям світ, лише тому, щоб вони отримали спасіння. Юдеї уважали, що спасенними можуть бути лише вони, обрізані. В єрусалимській святині існувала лінія, яка розділяла вступ у святиню між євреями, а тими, хто не були євреями. За вказану лінію не можна було заходити чужим, ані когось за неї заводити. І цей припис був таким строгим, що римляни дозволяли єврейській старшині вбивати тих, хто порушував цей припис. Апостол Павло уважав, що Ісус Христос зруйнував цей припис, бо закликав: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Мт 11,28). Кликав до спасіння усі народи, не тільки євреїв, бо прийшов усіх спасти і ніхто не мав спеціального привілею, який приписували собі юдеї. Коли ж Господь звертався до вибраного народу, щоб каялися, не судили інших тощо, з сумом промовляв до юдейської старшини: «… коли побачите Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків у Царстві Божім, а себе – вигнаними геть. І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і засядуть у Царстві Божім» (Лк 13,28-29). Ісус прийшов усіх спасти, а не так, як очікували євреї, що мають бути спасенними лиш вони і то не усі. Цар Соломон, коли промовляв слово на свячення святині, між іншим виголосив: «чужинцеві, який не є з твого народу, і (як) прийдуть і помоляться на цьому місці і Ти вислухаєш з неба з твого готового поселення і зробиш за всім, про що покличе до Тебе чужинець, щоб всі народи пізнали твоє імʼя і боялися Тебе…» (1 Цар 8,41-43). Цар Соломон звертався до Небесного Батька, стверджуючи, що у святиню можуть вступати чужинці, яких моління вислухає Господь. Апостол Павло посідав духа Господнього, тому був переконаний, що Небесний Батько відкритий до кожного народу, бо усім бажає спасення. Він не відокремлював нікого, хіба що люди через негідний спосіб життя самі віддаляються від Бога.
Святий апостол називав і тих, хто не євреї, що вони «…громадяни святим і домашні у Бога».
Тому учень був переконаним й інших переконував, що віруючі не єврейського походження духовно будуються Святим Духом. Святий Дух не робить різниці між особами, він благословляє та спасає усіх, хто володіє чистим серцем та благородним сумлінням!
Святий євангелист Лука описує подію, яка відбулася за участі голови синаґоґи Яра та хворої жінки на кровотечу. Яір сам прибув до Ісуса, бо помирала його дочка, він не зважав на приписи і на судження фарисеїв, книжників та інших противників, а припав до Ісуса й
просив рятувати його дочку, яка помирала.
Син Божий прямував до начальника синагоги,
але в дорозі у дім Яра, в натовпі знайшлася одна дуже хвора жінка на кровотечу, яка втратила все майно на лікарів, хвороба тривала дванадцять років й ніхто їй не допоміг. Жінка пробиралася крізь юрбу людей до Спасителя, вона мала одне бажання: з вірою доторкнутися одягу Ісуса й вірила, що вона зцілиться. Побралася й дрижачою рукою з глибоким благоговінням приклала свою руку до одежі Христа – кровотеча припинилася.
Жінка стала здоровою, відчула і аж тепер могла знаходитися серед людей, бо те, що вона з такою хворобою знаходитися поміж людьми було заборонено законом, усе чинила таємно.
Але перед Богом немає нічого таємного, Ісус відчув дотик віри через торкання краєчку одежі.
Запитав: «… Хто доторкнувся мене?» Тривала мовчанка і апостол Петро мав пояснення, що люди товпляться навколо Ісуса, тому хто-небудь міг торкнутися. А Ісус пояснив, що він відчув, як сила вийшла з нього!? І тут підійшла жінки з великим тремтінням, впала лицем до землі, пояснюючи усім, що це вона доторкнулася й відразу видужала. А Ісус похвалив її, вказуючи усім, що віра врятувала її, бо без віри її дотик не приніс би їй жодного
оздоровлення.
Рух Ісуса до дому Яра був повільним, а посланці прибули з дому начальника й повідомили, що його дочка уже померла. Дівча померло для людей, але залишалося живим для Бога! Ісус звернувся до Яра й сказав, щоб вірив у його силу, не знеохочувався. Господь увійшов у оселю Яра з трьома своїми учнями, теж, залишилися батько та мати дитини, заспокоював їх, що дівча спить. Присутні плакали і підсміхалися з Ісуса, бо знали, що дівчинка мертва. Тоді Господь взяв дівчинку за руку й велів встати – дівча підвелося. Це прообраз того, що ми з вами воскреснемо, помремо, але у свій час Син Божий усіх воскресить, щоб осудити по правді увесь людський рід. Не забуваймо, що кожен смертний гріх чинить людину мертвою для Бога, але, коли живемо маємо можливість воскреснути духовно, щиро сповідаючись та, перепрошуючи Господа за вчинене беззаконня. Спаситель легко підніме людину з гріха, як дочку Яра й зцілить, подібно, як жінку, що була хвора на
кровотечу.
Дякуймо Богові, що маємо храм у селі, є священник, який посланий сюди Богом через єпископа. Священник піклується про те, щоб не було духовно хворих серед вас, сповідає, відпускаючи гріхи в імʼя Господне. Небесний Батько радо зцілює кожну гріховно хвору душу.
Не маймо страху бути духовно здоровими!
Лякаймося чинити гріх, який пропонує нам
диявол, загортаючи у привабливу обгортку. Ось, ми посвятили споруджений вами престол,
де в святому кивоті перебуває сам Ісус Христос під видами хліба й вина, стаючи нашим духовним кормом. Престол – найважливіша річ у храмі, бо на ньому звершується безкровна жертва Служби Божої, Ісус Христос приносить себе у жертву й замешкує у кивоті в святому причасті. А іконостас символізує небо, на якому зображені Син Божий, пресвята Богородиця, ангели та святі. Святі – це люди, подібно, як ми з вами, які мешкали на землі й здобули небо, бо любили Бога понад усе! До священника особлива вимога, щоб престол тримати в чистоті й порядку, не обтяжуючи його зайвими предметами, лиш залишати те, що необхідно: кивот, світло, ручний хрест, служебник, антиміс, рушнички, ложечка для причащання, – ніколи квітів, карточок тощо. Обрус має бути завжди чистим й гарно оформленим… Старайтеся кожного дня памʼятати, що у храмі в кивоті перебуває Ісус Христос, Бог, тому кланяйтеся Ісусові, згадуйте про нього з самого ранку, духом вітайте його у храмі, кажіть, що любите його й просіть, щоб нам усім прощав гріхи. Він чекає нас, бо Ісус Христос любить нас, помер та жертвує себе з любові до нас! Просімо Спасителя, щоб завершив війну в Україні! Пресвята Богородице, змилуйся над нами!
