16 листопада 2025 року, у Неділю 23-тю після Зіслання Святого Духа, в Архикатедральному соборі святого Юра у Львові владика Володимир очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь на євангельський уривок Лк 8, 26–39.
У своєму слові владика наголосив на силі зустрічі з Христом, яка повертає людині цілісність, свободу та гідність. На прикладі біснуватого з Геразинської околиці він показав, як гріх і узалежнення віддаляють людину від самої себе, спільноти та Бога. Після зцілення чоловік стає проповідником Божої дії — прикладом того, як Христос перетворює життя навіть найбільш упущених людей.
Владика також пригадав приклад апостола і євангелиста Матея, який, почувши заклик «Ходи за Мною!», без вагань обрав Бога і став Його свідком. Архипастир підкреслив, що і сьогодні найкращою проповіддю для людей, далеких від віри, є не гучні слова, а тихі, щирі вчинки любові.
Перед зціленням: людина, що втратила себе
Нас сьогодні по-недільному гостинно приймає та вітає Святоюрська гора. Євангельське слово єднає з Гаразинським краєм, що проти Галилеї. Ми радіємо чудом зцілення біснуватого. Щоб зрозуміти важливість та наслідки зустрічі з Ісусом, важливо поглянути на цю людину перед зціленням і опісля.
Перед зціленням: На запитання Ісуса чоловік не може назвати свого імені. Тим самим не може подати інформації про себе, бо втратив зв’язок із власною особою. Вже інші сили говорять у ньому. «Легіон» – це символ великої потуги, бо римський легіон війська вважався незламною силою, а тому не дивно, що ніхто з людей не міг його опанувати.
Біснуватий втратив відчуття гідності тіла і життя, бо він не носив одежі. Відчутна асоціальність, бо не жив у домі, а в гробах, що вважалося для євреїв символом нечистоти і місцем перебування злих духів. Він не має відношення до родини, до спільноти, а йде в безлюдні місця, обминає контакти з іншими. Біснуватий позбавлений святості, бо не міг виразити свою віру в Бога-Творця. Він не може відчути і свідчити, що є люблений Богом.
На прикладі рис біснуватого бачимо, який ланцюг проблем може тягнути за собою грішне життя. Цей чоловік міг бути уособленням духовного занепаду мешканців того краю, які нехтували Божим Законом.
Хоча можемо подумати, що це не мусить мати щось спільне з нами сьогодні. Ми, щоправда, також маємо певні нахили до таких рис. Це не мусить бути пряма біснуватість, але певна схильність, узалежнення, вади.
Як це показано практично в житті? Наша мова, лексика часто показує, хто ми є, хто промовляє в нас. З нас може промовляти заздрість, агресія, прагнення панувати замість служіння… Так інші речі опановують нас і промовляють нашими устами. Вкінці дивуємося, як ми могли так сказати чи поступити. Часом скидаємо це на емоції.
Узалежнення та віддалення від Бога як втрата свободи
Скільки людей, на жаль, втрачає контакт зі своїм тілом через різні узалежнення. Людина віддає свобідну волю, яка є подарунком Творця, комусь іншому, який противний Богові. Коли людина втрачає зв’язок із Богом, Церквою, тим самим втрачає сенс життя. Така людина стоїть більше на стороні смерті, ніж життя. Тоді важко вірити в спасіння.
Ми можемо собі легковажити постом, опустити раз-другий Святу Літургію — тоді віддаляємося від Бога. Або кажемо, що багато працювали, нема сили, втомлені. А звідки тоді брати силу? Саме зустріч з Ісусом звільнила чоловіка від його великої проблеми, дала йому силу жити.
Після зцілення: відновлена гідність і повернення у спільноту
Після зцілення чоловік був при розумі. Став особою, людиною. Був одягнений – знайшов контакт до власного життя і тіла.
Ще до того додається сидіння – а це в світлі старозавітного розуміння має цікаве пояснення. Сидячий підпорядкований власним тілесно-духовним силам, опановує емоції. Сидіти означає перебувати в собі, себе витримати. Замість гробів він сидить у ногах Ісуса, може повернутися в спільноту віри. Він може відчути Божу любов, визнавати свою віру.
Опісля зцілений чоловік хоче йти за Ісусом. Можливо, з вдячності. Але не виключено, що зі страху – тобто не хотів йти додому, щоб не впасти знову під якийсь поганий вплив. А Ісус каже: «Вернися додому і розкажи, що Бог тобі зробив». Біснуватий трансформовується в проповідника та свідка благовісті.
Зцілений чоловік проповідує, що Ісус зробив для нього, стає новозавітнім місіонером. Напевно, він не одного застерігав перед помилками і упадками. А можливо, цей чоловік хотів лишатися біля Ісуса, щоб бути Його найближчим учнем. Можна сказати, сам себе кличе йти за Христом. Але Ісус не хоче його лишати залежним від себе – дарує вільність. Не в рабстві, а у вільності людина повинна проповідувати Бога.
Приклад святого Матея: Бог змінює життя грішника
Сьогодні є також свято апостола і євангелиста Матея. На його прикладі ще раз отримуємо підтвердження, що Бог змінює життя грішника, навіть коли він чисто по-людськи може вважатися втраченим.
Митар у часи Ісуса був чимсь більшим, ніж збирач податків. Це людина, яка в очах юдеїв зреклася віри, присягнула на вірність імператору, котрий вважав себе божеством, і служила інтересам окупаційної влади. Такі особи були фактично виключені з релігійного й суспільного життя. Матей був одним із них.
Та для Ісуса важлива не стільки гріховна історія людини, як її безсмертна душа, спрагла правдивого щастя. Тому каже: «Ходи за Мною!». Той встав, залишив митницю і пішов. Без роздумів чи опору.
Ісус не просто входить у життя Матея – Він через нього входить і в життя інших митарів. І не боїться осуду за перебування в їхньому товаристві, яке вважалося не дуже прийнятним. Він приходить, щоб вилікувати, звільнити і спасти.
Найкраща проповідь — це прості вчинки любові
Бог приходить також у найменш очікуваних обставинах, але ніколи не порушує межі людської свободи. Матей вибирає Бога і тим самим життя, бо розуміє, що ніхто не полюбить його більше, ніж Господь.
Саме Божа любов є життєдайна. У наш час довкола не бракує людей, які далекі від Бога. Найкраща проповідь для тих, хто ще далекий від Нього, — це не гучні слова, а тихі вчинки любові: лагідний погляд, легенька, але щира усмішка, готовність вислухати, подарувати трішки свого часу, а не осуд чи зверхність. Бо саме такими простими засобами Христос продовжує торкатися людських сердець. Ну і наших також!
