Свято Покрови Євр 9,1-7; Лк 10,38-42;11,27-28 (о. д-р Турконяк Р.) Собор святого Юрія, Львів 01.10.2025.
Свято Покрову, це – богородичне свято! Історія розказує про те, як в місті Константинополі у Влахернському храмі на молитву зібралися вірні, а Богородиця оборонила свій люд від наїзду ворогів, розбишак і вміло їх захистила. На це свято приписане читання із послання до євреїв. У ньому пригадується про похідну святиню, яку Господь велів збудувати Мойсеєві: «І зробиш мені освячення і з’явлюся у вас» (Вих 25,7).
Бог велів, щоб Мойсей збудував святиню, в якій Він міг би являтися народові. Це була переносна святиня, шатро, як написано: «… в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим» (Євр 9,2). Там була споруджена заслона, тобто інша частина святині, що називалася святе святих: «Що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту» (Євр 9,4). Святий Іван Золотоустий про це так навчає: «Усі ці речі були посвячені й служили ясними пам’ятниками юдейської невдячності. І таблиці завіту, – Мойсей розбив їх, – і манну: коли (юдеї) нарікали, тоді (Мойсей) і повелів на пам’ять потомкам, положити їх в золоту посудину. І жезл Арона, зацвілий, – тому що вони сердилися; юдеї були невдячні і, постійно, отримуючи благодіяння, забували їх, тому повелінням законодавця усе це було покладено в золотий ковчег, щоб передати пам’яті потомків» (св. Ів. Золот. Бесіда 𝚇V на Євр, п. 1). Автор цього послання написав про жертву «не без крові», вказуючи на Ісуса Христа, який приніс себе в жертву за себе та гріхи народу. Ісус не був обтяжений жодним гріхом, але ніс на собі гріхи усього людства. Тому його жертва, жертва Сина Божого, порятувала все людство, що корилося гріхові! Автор послання до євреїв натякає на Марію, матір Божого Сина, яка своїм омофором в X столітті захистила жителів Константинополя від ворогів. Нам, вірним людям Христової Церкви, слід твердо знати, що Марія завжди захищає й захистить тих, хто з довір’ям вдається до неї у справі духовних нападів ворогів людських душ, демонів.
А уривок від євангелиста, святого апостола Луки, розповідає про сестер Марту і Марію, які радо приймали Ісуса з апостолами у своєму домі. Коли, одного разу, Ісус зайшов у дім до сестер, присів там й почав голосити слово Боже, Марія сіла у ногах Ісуса й уважно слухала його слів, а Марта клопоталася приготуванням їжі. Звичайно, Ісус був з учнями і це займало відповідний час, щоб приготувати гостину. Марта підійшла до Ісуса й попросила, щоб Марія допомогла їй. Ісус відізвався й пояснив, що Марія краще зробила, що слухала його. Господь не критикував Марти, лише вказав на більшу користь слухати його слів, ніж клопотатися приготуванням їжі.
Тим самим він показав, що коли існує вибір служіння ближнім, необхідно оцінити обставини й вибрати те, що буде найкращим для душі. А іншого разу, коли Ісус навчав, якась жінка вигукнула: «… Блаженне лоно, яке носило тебе, і груди, які ти ссав» (Лк 11,27). Ісус не дозволив довго чекати й зробив корекцію цим словам, відразу відреагувавши: «… По правді блаженні ті, що слухають Боже слово і бережуть його» (Лк 11,28). Господь звернув увагу на те, щоб слухати Боже слово і берегти його, тобто виконувати почуте. Звичайно, коли звернемося до тексту Святого Письма й пригадаємо про пастухів, які відвідали Марію та новонародженого Ісуса й розповідали про ангелів, яких бачили та чули, мати народженого Ісуса: «Марія ж зберігала всі ці слова, збираючи їх у своїм серці» (Лк 2,19). Марія – берегиня й виконавиця Божих слів!
Сьогодні зустрічаємося з божою Марією, матір’ю Ісуса у Влахернському храмі, коли зайди-вороги напали на Константинополь 910 року. Мешканці міста були в тривозі від вбивств, грабунків, насильства, розбою тощо. А вірний люд зібрався у храмі на молитву, призиваючи Богородицю на поміч. Вони ревно молилися і отримали допомогу. Були врятовані, а ворог відступив. Богородиця допомогла! В книзі «Залізний генерал» Людмили Долгоновської, описано про масштабну війну, яку розпочала РФ проти України, зокрема багато написано про генерала Валерія Залужного. На одній із сторінок, після зустрічі генеральних штабів України та Росії читаємо: «Після того група наших офіцерів на чолі з заступником начальника Генштабу поїхали у Москву, – говорить Назаров, який також був серед тих офіцерів. – Вони (російські офіцери) нас зустріли. Зміст їхніх розмов був десь такий: давайте разом проти Заходу, ми вас полюбимо, ми вас озброїмо, усе дамо, будете, як сир у маслі купатися, разом проти дикого Заходу» (Л. Долгоновська «Залізний генерал» уроки людяності, Харків, Vivat 2025, стр. 45).
Молімося щиро до Богородиці у цей тривожний для нас час, коли ворожа орда люто нівечить наш край. Благаймо Марію, щоб припинила війну. Багато горя уже зазнав наш народ і болі не зникають, не припиняються, а навпаки – рани розширюються. Пресвята Богородице, мати милосердя, мати Божого Сина, виблагай у Господа негайне завершення війни.
