7 вересня 2025 року, у неділю перед Воздвиженням і днем передсвяття Різдва Пресвятої Богородиці, у Соборі святого Юра у Львові владика Володимир виголосив проповідь на євангельське читання (Мт. 21, 33–42).
У своєму слові він наголосив на тому, що Бог, створивши світ і людину, все досконало підготував, аби ми приносили плоди — не лише праці, але й святості. Християнинові довірено виноградник Божого Царства, – наголосив Владика.
Особливою подією цього дня стало дияконське рукоположення брата Романа Кварціяна, який завершив семінарійне формування. Владика зауважив, що власне цей момент рукоположення є початком нового етапу служіння і водночас — часом приносити плоди.
Наприкінці Літургії владика Володимир привітав серед вірних пані Ларису Галадзу — колишню посолку Канади в Україні (2019–2022 рр.), яка молилася разом з громадою у храмі.
Євангеліє у простих образах
У цей теплий недільний вересневий день свої обійми знову нам дарує храм, в даному випадку наш собор, де ми прислухаємося до голосу Євангелія, чуємо Слово Життя.
Ісус говорить через зрозумілі образи, використовуючи приклади з повсякденності, аби пояснити глибокі речі — зокрема, про перспективу Божого Царства.
Осінь – це пора збирання плодів. Маємо чергову нагоду скласти вдячність матері-землі, яка нас годує. Тему збирання плодів порушує сьогодні і євангельське слово.
Господар і виноградарі
Чуємо притчу, в якій домінує образ зі світу економіки. Наші діти йдуть на навчання у вищі навчальні заклади, приїжджають додому і пояснюють батькам чи бабусі з дідусем, що вивчають маркетинг, менеджмент. Нам важко зрозуміти, що це взагалі означає. Але такі теми є описані на євангельських сторінках, щоправда в іншій термінології. Вони вже були в устах Ісуса.
Бачимо два типи людей: господар, який робить інвестицію. Він насадив виноградник та створив всі умови для виробництва вина. Виноград для успішного росту вимагає відповідний ґрунт, вологість, доступ сонця. Загорожа означала захист від злодіїв та хижих звірів. Важливе чавило для витискання соку, яке було всередині вежі. Вежа служила для охорони виноградника та зберігання винограду. Які б не були плоди, без чавила трудно зробити вино. Господар все зробив докладно і дбайливо, створив відповідні умови праці, тоді орендує виноградник робітникам, які повинні його адмініструвати, в ньому працювати, а у свій час віддавати частину плодів. Другим типом людей якраз є виноградарі. Вони можливо були фаховими працівниками, але не добросовісні. Для кожного працедавця є важливі щонайменше такі критерії у відношенні до працівників як фаховість та відповідальність чи порядність. Над цим треба постійно працювати, бо завжди є спокуси, навіть якщо люди отримують достойну зарплату. Адам і Єва в раю мали все, були забезпечені, але рука потягнулася до забороненого плоду. Така є людська природа.
У нашій притчі працівники побили слуг господаря, які прийшли за плодами, згодом вбили сина власника виноградника, щоб позбутися ймовірного спадкоємця та заволодіти майном.
Божа вірність і людська невдячність
Створюючи людину, даруючи їй життя, Бог дав їй певне завдання і призначення. Бог довірив людині виноградник.
Бог-Творець у великій турботі все досконало зробив для людини. Але людина не принесла плоду. Людство згрішило в постатях Адама і Єви. Вони забули, що є лише створінням, хотіли стати на місце Бога. При цьому Бог залишається дуже вірним, не розчаровується в людині, не відвертається від неї, а навпаки Він людину шукає, дарує їй любов і увагу.
Ми знаємо з Старого Завіту, як Бог шле посланців, пророків, але народ їх не приймає, не відповідає відповідними плодами. Він продовжує вірити в людину і шле найдорожче, що має – свого єдинородного Сина Ісуса Христа. Але Бог так і не зміг вгодити людині.
Новозавітний виноградник — Церква
Ми живемо в світі, який нам довірений, щоб господарювати, служити, а не панувати. Наш життєвий простір обгороджений Божими Заповідями, які нас захищають. Баштою новозавітнього виноградника є Церква, зокрема храм, а чавилом престіл, на якому приносимо безкровну жертву. Це нам дає силу на життєву дорогу.
В садівництві дуже важливий принцип– рослину треба доглядати, обрізати, але її не можна відрізати від коріння, бо вона тоді всохне. Тим коренем Церкви як виноградника Нового Завіту є Ісус Христос, який дає нам середники для вічного життя. Тому в Євангелії Ісус не питає про зусилля, про працю, а Йому йдеться про плоди. Дуже прикро, коли витрачаємо час на планування стратегій, на дорожні карти, а результат відсутній.
Покликання приносити плоди
Сьогодні стаємо учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Романа, який робить підсумок семінарійного формування. Це час приносити плоди, навіть якщо проміжні.
Що можемо сьогодні для себе навчитися, взяти на життєву стежину? – Якщо перед гріхом не зупинитися, тоді зло щораз більше прогресує і руйнує, засліплює (виноградарі вбивають всіх підряд).
– Бог є вірний і дуже багато нам довірив. Моє місце на землі міг зайняти хтось інший. Мене могло і не бути. Але я є і Бог довіряє мені до останнього подиху. Ми собі нині подарували усмішки. Якби нас не було, скільки б бракувало на світі усмішок. Нашим завданням та покликанням завданням є прямувати до досконалості, приносити плоди святості.
