З нагоди початку академічного року в Львівській духовній семінарії Святого Духа УГКЦ Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію у співслужінні зі священниками, поблагословив і освятив підрясники першокурсників.
У своєму зверненні до присутніх, Архиєрей зокрема зазначив:
— Святий апостол Павло, звертаючись до коринтян, просив їх, щоб розглянулись між собою й побачили та признали свою простоту. Бо більшість походили не з шляхетного роду, не посідали високої освіти, не були багатими тощо. І цим не потрібно засмучуватися, бо покликання від Бога перевищує різні людські стани, вчення, силу і багатство. Ті, кого вибирає Бог, кому дає покликання до свого служіння – стоять вище понад мудрість світу, авторитет і силу. Чому Господь не вибирає багатих, мудрих, вчених? – Тому, що такі особи опираються на своє багатство, мудрість, вченість, силу… диктатори на військо, зброю, стратегію… Коли діти Фатіми запитували у Богородиці, чому вона їх вибрала. Марія спокійно відповіла, що не шукала найкращих! Пам’ятаємо про багатого юнака, який прийшов до Ісуса та визнав, що відчуває брак в своєму житті? Коли ж Господь запропонував йому позбутися багатства і йти за ним, той спокійно залишив Господа (пор. Мт 19,21-22). Господь показав, що прості рибаки, навчаючи усі народи, заволоділи світом у духовному значенні (пор. Мт 28,19). Ці учні не посідали багатства, сили, вчення, авторитету, але Син Божий навчив їх проповідувати слово Боже, правду про існування Триєдиного Бога, за що учні були готові помирати, а слово Боже досі проникає у людські душі та спонукує народ до служіння Господові! Тому покликані особи, які щиро йдуть за Господом і мають неабиякі успіхи, не повинні хвалитися ними, як своїми, а повинні повторювати: «… Ми, нікчемні раби, зробили те, що мали зробити» (Лк 17,10). Духовний успіх походить не від людини, він – Господній!
У часі, коли жив Ісус Христос, люди шукали Його, бажали бачити й слухати, ставати свідками багатьох чудес, які довершував Господь. Євангелист, в короткому тексті описав про те, як Син Божий з апостолами виходили із Єрихону з численним натовпом, а при дорозі сиділи два сліпці, які кричали: «… Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів» (Мт 20,30). Вони кричали, щоб Ісус почув, бо до їхніх вух доходив лиш людський гамір, а вони надіялися, що їхні голоси проб’ються до Бога і Він почує їх. Юрба не розуміла незрячих, глушила їхні голоси, заспокоювала сліпців, а Син Божий почув благальні прохання сліпих, щоб змилосердився Він над ними, бо вони не мали змоги підійти до Нього. Користали з часу, не бажали переносити на пізніше те, що можна вчинити зараз. Сліпота очей не перешкоджала їм звертатися до Ісуса, Бога. Їхні благання-моління зупинили Господа, зупинився похід. Ісус почув їхні мольби про прозріння, підійшов до них, доторкнувся очей і сліпці прозріли. Бог завжди рухається до людини, щоб їй допомогти. Він очікує запрошення особи і радо зцілює її від сліпоти духовної! Колишні сліпці пішли за Господом. Не пішли за натовпом, а лише у натовпі рухалися за Ісусом Христом.
Всесвітлий отче ректоре, докторе Ігорю Бойку, доброчесні отці, вельмишановні викладачі, дорогі семінаристи, батьки, рідні та всі добрі люди присутні на сьогоднішньому молінні, вітаю вас з початком нового академічного року в нашій семінарії, особливо першокурсників і бажаю їм іти за Христом, незважаючи на різні перешкоди, які трапляються і виникатимуть у житті!
Євангельські сліпці своєю настирливістю, надією, криком-молінням, отримали своє – прозріли, стали видючими, пішли за Спасителем. Не збиваймося з дороги в поході за нашим Господом, ступаймо гідно крок за кроком, наслідуючи Ісуса та виконуючи Його волю! Хай добрий Небесний Батько благословить нам цей новий академічний рік та завершить війну в Україні! Пресвята Богородице, будь з нами!
