Сьогодні, 10 серпня, у Львівській митрополії — в Стрийській єпархії Миколаївського деканату — відбулася історична і надзвичайно знакова подія для нашої Церкви: офіційно відкрили Паломницький центр для сімей при парафії Успіння Пресвятої Богородиці села Дроговиж.
Очолює Паломницький центр для сімей, який діятиме під покровом Пресвятої Богородиці, прославленої у Дроговизькій чудотворній іконі, ректор єпархіального Інституту душпастирства подружжя та сім’ї святих Йоакима та Анни Стрийської єпархії отець Тарас Бабій.
Слід зазначити: нещодавно у Дроговижі під час симпозіуму презентували віднайдені церковні документи, які потверджують чудотворність Дроговизької ікони Божої Матері. Віднині цей чудотворний образ виставлений на почитання для всіх вірних. Отець Тарас Бабій закликав усіх, хто переживатиме зцілення чи інші чуда через молитви до цієї ікони, зголошуватися і давати свідчення.
В урочистій Архиєрейській Літургії, яку очолив Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з Єпархом Стрийським владикою Тарасом, Єпископом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ владикою Петром, Апостольським адміністратором єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, Апостольським делегатом у Швейцарії і країнах Бенілюксу владикою Глібом, Єпископом-помічником Стрийської єпархії Богданом та десятками священнослужителів із різних парафій, взяли участь сотні паломників із Львівщини та інших областей.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Дорогі молільники, приємно молитися з вами в цьому посвяченому Господові храмі. Мені пригадуються радянські роки, коли ми в неділю їхали автобусом у село Вербіж. Туди час від часу приїздили священники, щоб молитися Службу Божу. Того разу був отець Чаборик. То була квітна неділя, можливо 1968—1969 рік, автобус з села Колодруби їхав у Миколаїв. Місцеві мешканці добре орієнтуються в назві та розташуванні сіл. І десь перед початком лісової смуги за Колодрубами, автобус став з’їжджати з дороги, хоч не було жодної перешкоди. Небагато з’їхав і вчасно зупинився, мабуть водій задрімав; нам вдалося вийти з автобуса, який поволі нахилявся. Ми підтримували його, щоб не перекинувся у глибокий рів. З допомогою пасажирів, автобус вибрався на дорогу і ми прибули у Вербіж, зайшли в храм, а транспорт віддалився у своєму напрямку. Мені пригадується тодішня літургія. В ті часи, греко-католицьким священникам було заборонено привселюдно молитися. Вірні ризикували, таємно, відчинивши двері зачиненого храму.
Спочатку молилися утреню, отець роздавав свячену лозу, потім, – Служба Божа, навіть, певний фрагмент проповіді Служби Божої про корову з дзвінком на шиї, як відозва голосу сумління, залишився мені у пам’яті… Трішки розповіді з історії нашої підпільної Церкви.
Святий апостол Павло, пишучи коринтянам, називав вірних Божою нивою або Божою будівлею, а про себе навчав, що він будівничий, бо закладав основи віри у народі. Павло навчав про Ісуса Христа, як Бога і стверджував, що Ісус Христос повинен бути підвалиною чи основою життя вірних! Правильно вчиняє та людина, яка своє життя спрямовує до Бога і старається робити добрі та щирі діла милосердя. Бо усі діла людей будуть випробувані на щирість, як приміром, бідна вдова, що кинула останню малу лепту, яку мала, але чинила це з любові до Господа. Господь дивиться на бідних та на багатих людей, що доброго вони чинять з того, що посідають. Чи щиро віддають від заробленого десятину? – можливо, більше, а може й одного відсотка не жертвують на добрі діла. Усе життя постане перед очима людини після її смерті! Людина у вічності краще зрозуміє свої хитрощі, якими прикривала та забезпечувала свою неправду перед іншими і перед собою. Подібно, побачить щирість своїх милосердних вчинків! Усі хитрування, вдавання доброти, фальшива прихильність, підступні оправдання. Все погане, що представлялося за добре, згорить у вічності! Все сфальсифіковане і лукаве, – нищить людський Божий храм, тобто шкодить душі людини й у вічності нічого не допоможе до спасіння. Лише щирі та добрі діла приймає Господь, про що потрібно дбати всім!
За словами євангелиста Матея, Ісус розмножив хліби в пустині для зібраного народу, а його учні роздавали хліб та рибу, що помножувалося в їхніх руках. Коли усі наситилися й кусні були зібрані, Господь велів учням податися до човна й пливти на інший берег, а Він відпускав народ. Відпустивши народ, Спаситель піднявся на гору, щоб помолитися, а учні веслували, бо хвилі кидали човном на воді. Коли учні боролися з хвилями, Ісус йшов водою у їхньому напрямку. Він бачив, як вони боряться з хвилями, бо вода носила човен, але Син Божий не зупинив вітру, не допомагав апостолам! До усього, учні бачили постать, яка ступає по воді. Вони кричали зі страху, вказуючи на привида, не пізнавши Ісуса. Лиш тоді Ісус відізвався, щоб не боялися його і не сприймали за привида. Святий Іван Золотоустий пояснює цей випадок так: «Христос не розігнав темряви, і не спішив відкривати себе учням, щоб продовженням страху скріпити їх, … і привчити до терпеливості» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.1). В човні був апостол Петро, він завжди мав якісь пропозиції та варіанти, тому звернувся до Ісуса: «… Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді» (Мт 14,28). Господь дозволив Петру йти поверх води, але ступивши кілька кроків, Петро злякався вітру й став тонути. Ісус подав йому руку й врятував учня. Учитель Церкви стверджує: «… Господь підтримав Петра і не зупинив віяння вітру, бажаючи показати, що вітер не шкодить, коли віра сильна» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.2). Ісус врятував Петра, щоб той не втонув. Петро більше злякався вітру, аніж довіряв Ісусові! Господь завжди з нами. Він готовий допомогти, коли духовні перешкоди нападають на нас! Бог перебуває серед нас, особливо, коли вдома, всією сім’єю молимося до нього. Практикуймо в нашому домі спільну молитву, принаймні увечері перед сном.
На Україну повіяв вітер війни. Щасливі ті сім’ї, в яких батько чи брат, а може мати або сестра боронять нашу суверенність, наше з вами життя. Молімося за наше військо й пам’ятаймо про героїв, які віддали своє життя за ближніх – вони щасливіші від нас, хоч сум за полеглими огортає серця багатьох. Благаймо Господа, щоб зупинив вітер війни і послав мир для України і світу! Пам’ятаймо, що ми з вами кожного дня пливемо й приближуємося до іншого, цілковито духовного виміру життя! Незабаром й ми будемо там, де уже нас чекають полеглі герої! Господи, змилуйся над нами. Просимо Тебе, заверши кровопролиття на нашій землі! Пресвята Богородице та святий обручнику Йосифе, заступайтеся за нас перед Сином Божим й виблагайте завершення війни у нашому краю!
