У суботу тижня розслабленого, 17 травня 2025 року, у селі Виннички владика Володимир очолив Божественну Літургію, після якої урочисто освятив пам’ятник праведному Митрополитові Андрею Шептицькому.
Під час Літургії владика Володимир виголосив проповідь, у якій розкрив зміст євангельського уривка (Євангеліє від Йоана 8,31-42) та наголосив на важливості не лише приналежності до Божого народу, але й активного християнського життя. Пропонуємо повний текст проповіді:
Замало хрещення, щоб бути дітьми Божими
У Старому Завіті Авраам є тим, хто представляє батьківський вимір та любов Бога. Бути «дітьми Авраама» для євреїв було рівнозначним — бути дітьми Божими.
Сьогодні ми чуємо в Євангелії такі слова Ісуса Христа: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові». Тим самим стає зрозуміло, що для євреїв недостатньо було самого факту обрізання, а для християн замало самого хрещення для того, щоб бути Божими дітьми. Це радше початок духовної дороги та праці над власним освяченням та спасінням.
Боже дитинство як дар і завдання
Людина створена на образ і подобу Божу. Ми отримали в дар Боже дитинство. Але день за днем власним життям маємо свідчити та показувати, чиї ми діти.
Жодна людина не може сама себе спасти, бо спасіння є лише в Ісусі Христі. Для нас дуже важливо бути Його учнями. Учнівство в євангельському розумінні не означає ходити до школи, сидіти за партою, йти писати чи відповідати до дошки, дивитися в підручники… Учнем є той, хто ходить за своїм Вчителем, слухає Його науку і наслідує Його. Тобто живе так, як Вчитель. Ісус Христос також наголошує, що Він робить те, що робить Його Отець. Отже, дивлячись на Ісуса — Божого Сина, ми бачимо Отця Небесного і можемо наслідувати Його діла: милосердя, прощення, любов…
Приклад християнського учнівства — праведний Митрополит Андрей Шептицький
Протягом історії християнства, на щастя, не бракувало осіб, які у власному житті наслідували Ісуса Христа. Одним з них був праведний Митрополит Андрей Шептицький. Сьогодні тут, у Винничках, ми по-особливому споглядаємо на його постать, відкриваючи та освячуючи цей пам’ятник. Суть не лише у пам’ятнику як такому, а у людині, яку він зображає.
Роман Андрей Шептицький сягав до коренів свого родоводу. Але цього було замало. Він намагався продовжити добре діло предків, через жертовне служіння показував та відображав, що означає бути Божою дитиною. Нехай це буде одним з прикладів для нас!
