Сьогодні, 9 травня, в день вшанування перенесення мощів святителя і чудотворця Миколая у селищі Краковець Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор освятив престол і храм Святого Миколая. Парафіяльна громада, за підтримки меценатів і благодійників будувала святиню 18 років.
Архиєрейську Літургію владиці Ігорю співслужили 25 священників разом із настоятелем храму отцем Ярославом Заричанським.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Учні Господні, після того, як Господь прислав Святого Духа, поволі розходилися по світі, тобто, віддалялися від Єрусалиму й голосили слово Господнє. Очевидно, що у їхньому проповіданні Господнього слова, певні особи, які були переконані у правдивості іншої віри, чинили опір і великі перешкоди. Одним з таких завзятих противників був фарисей Савло, який дихав погрозою, щоб розправлятися з учнями Христовими. Енергійний Савло вдався до архиєрея й просив листа, щоб отримати дозвіл й знаходити тих, хто вірує в Ісуса Христа, згодом, таких приводити у Єрусалим. Савло думав по-своєму, хоч вірив у Бога, був його великим ревнителем, однак, помилявся, не приймав Ісуса Христа, як Бога, переслідував тих, хто правдиво вірили в Ісуса. У своєму переконанні Савло дуже строго переслідував Христових поклонників й бажав усіх таких «невірних», на його думку, вигубити!? А Господь Бог мав на нього свої плани, навіть, вірний Богові учень Ананій в Дамаску, противився словам Господнім й не бажав виконати повеління Бога, щоб піти до Юдиної хати й покласти руки на Савла, щоб той прозрів. Ананій опирався на свої обмежені знання, а Бог бачив далеко, що було закрите й невідоме Ананієві.
Господь бачив у Савлі вибрану свою посудину, який буде проповідувати слово Боже між поганами. Звичайно, що Господь краще знав Савла, який після навернення, наповнений Святим Духом, проповідував ім’я Ісуса, ревно ніс ім’я Господнє до народів, до царів та до синів Ізраїля. Христовий учень Ананій пішов до Савла й, знайшовши його поклав на нього свої руки, а той прозрів, охрестився й наповнився Святим Духом. Відразу став людиною іншого мислення, не гонив віруючих осіб в Ісуса Христа, лише сам проповідував про Ісуса, як Сина Божого та Спасителя світу! Це Святий Дух чинить в людині корисну переміну, яка із грішника стається праведною та вірною Богові.
А святий євангелист Іван пригадував юдеям, що в пустині, коли євреї мандрували з Єгипту до обіцяної землі, Небесний Батько кормив їх манною з неба, як смак хліба, який підтримував їхнє життя. Й відразу Спаситель нав’язував слухачам правду про інший хліб, який він даватиме, як своє тіло. Тоді слухачі не розуміли Ісуса про що він їм говорив, судили його та невіруючі дивувалися, що він говорить про неможливі речі!? Згодом стало зрозуміло, що Господь говорив про святе Причастя, як своє Тіло та свою Кров, які необхідно споживати й отримувати вічне щасливе життя. Ось, храм, у храмі священник, який звершує Службу Божу і, отриманою владою від Бога, на слова: «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє…, потім, … Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового завіту…», Святий Дух перемінює хліб та вино на Тіло й Кров Господню.
Ми не сумніваємося словам Ісуса Христа, бо знаємо добре, що він – Спаситель світу, який прийшов на землю у людському тілі, як Божий Син, Друга Особа Бога, щоб спасти увесь людський рід від засилля диявольського. Це – Ісус Христос, який терпів страшенні знущання, приниження, зневаги від людей, потім розп’яття на хресті й смерть на ньому. Вороги втішалися тим, що «перемогли», але пам’ятали слова Ісуса про воскресіння й прийшли до Пилата, мовлячи: «… Пане, ми пригадали, що той безумець сказав ще за життя: По трьох днях Я встану» (Мт 27,63). І так сталося, що Христос воскрес, сторожа, яка стояла при гробі, не могла нічим протистояти, щоб Спаситель не воскрес?! Коли ж Господь воскрес, сторожа поспішила у місто, щоб сповістити архиєреїв про подію воскресіння. А старшина юдейська, порадившись, дали гроші воякам й веліли їм говорити, що учні Христа вночі вкрали тіло Ісуса, коли вони спали (пор. Мт 28,11-14). Їх не наймали для того, щоб вони спали, бо за таке служіння належалася, мабуть, кара смерті!? Гроші рятували сторожу від покарання, але жодні кошти не могли заперечити воскресіння Христового!
Сьогодні ми посвятили цей гарний Божий дім, храм, де мешкає сам Бог, Ісус Христос, під видами хліба й вина. Коли приходитимете у храм, завжди вітайте нашого Спасителя, гарно перехрестившись та поклонившись йому. Звертайтеся до свого розуму, щоб усвідомлювати собі, що тут, в храмі, у вигляді святого Причастя, перебуває Бог, Творець неба та землі, Створитель усього видимого й невидимого! Стараймося жити у мирі з Господом, бо наше життя на землі коротеньке, а після нього – вічність, яка немає виміру часу, можемо описати словом – завжди. Тому стараймося наше сумління тримати у доброму відношенні до Господа. Коли б ми похитнулися під тиском демона чи не зуміли протистояти до кінця нашим неупорядкованим пристрастям, прогрішилися, тоді спішімо з покаянням до святої сповіді, отримаймо відпущення гріхів й продовжуймо боротьбу зі злом.
Насамперед, дякую вам, що ви спорудили чудовий храм для Господа, велику пам’ятку, у якій прославляєте Бога… Хай Бог благословить усіх, починаючи від тих, хто задумував, сприяв, відводили землю, проектували, доповняли, важко працювали, вкладали кошти, всяко підтримували, молилися тощо, щоб ця святиня, засяяла у Краковці!
Прошу вас, дбайте про красу цього храму, нічого зайвого не приносіть, особливо, з хатніх образів чи якихось подібних штучних побожних дарунків. Старайтеся про живі квіти, гарні вазони під квіти, якісь доріжки, клумби, зелені кущі тощо навколо храму! Словом: і хоругви, і чаші, ілитони та рушнички, одежа для священного служіння повинні бути найкращі! Це – Божа будівля, більше неї нічого немає, бо тут мешкає Спаситель світу, наш Спаситель! Дякую усім вам! – і пам’ятаймо про тих, хто сьогодні з небесних висот споглядають за нашими молитвами та нашим святом, хай Господь буде милосердний для них, хто у вічності й прийме їх у свої святі обійми, скоротивши їм митарства. Гарне сьогодні свято Господнє, гарний час! Маємо нового папу, вчора вибраного – Лева XΙV-го, молімося за нього та благаймо у Господа дару завершення війни! Господь – Князь миру, йому все під силу! Христос воскрес!
Світлини Костянтина Мазяра
