Страсний тиждень, п’ятниця, собор святого Юрія 18.04.2025.
Ісус прибув на гору Голгофу із хрестом. Виніс його, хоч падав, втомлений, обезсилений, знекровлений, але волю Батька Небесного виконав до кінця. Вояки здерли з нього одежу, прибили цвяхами до хреста, піднесли вгору, опустили хрест зі стукотом у приготоване місце, від чого Бог зазнав немилосердного болю. Потім військові поділили між собою одежу Ісуса. А він повис на хресті, рани роздиралися, сонце пекло, спрага мучила, усе тіло в судомах… Була третя година. Ісус мучився на хресті шість годин: з третьої до дев’ятої.
Шість годин незносних мук, при тому, що його страшно бичували. Все тіло в ранах, пошматоване, відбите від костей, терня смертельно покалічило голову Ісуса, нічого здорового, а до всього прибиті руки та ноги, рани роздиралися від ваги тіла… Ніхто не в силі описати мук, які терпів Спаситель і Творець за своє грішне створіння. Мати, яка стояла з іншими жінками біля хреста, теж завдавала болю тим, що Спаситель бачив і проникав її зболіле серце. Вона, його мати, страждала разом зі своїм сином. Спасителя дуже боліло серце від того, що розбійники на хресті, а також ті, хто проходив мимо та архиєреї з книжниками й старшинами, глузували з нього. Він де приносив жертву і за них, як за свої створіння. Мимо їх глузувань, насмішок, довершеного знущання і розп’яття на хресті, син Божий не перестав любити тих духовних невдах. Він з прихильністю відізвався до одного із розбійників, який боронив Ісуса перед іншим, що звернувся до Господа: «… Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє» Лк 23,42). Ісус відразу відповів: «… Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю» (Лк 23,43). Навернення розбійника відразу стало позитивним результатом жертви Христа. Господь прийняв признання розбійника, який стверджував, що їхні терпіння справедливі й виправдовував Ісуса, що він нічого злого не вчинив (пор. Лк 23,41). Коли Ісус просив води, щоб загасити спрагу, отримав до уст губку, вмочену в оцет.
За його чудові повчання, вигнання злих духів з людей, оздоровлення хворих, отримував збиткування до останнього подиху – аж віддав духа, схиливши голову.
Наш дорогий і любий Спасителю, ми – твої друзі, ми – твої діти свідомі нашої гріховності, змилуйся над нами та прости нам і нашому народові великі та менші гріхи. Ти не відкинув розбійника, який стверджував свій гріховний стан. Прийми наш жаль за вчинені провини й наше щире розкаяння перед тобою. Ми віримо, що ти нас не покинув, прийняв наше покаяння й кличеш нас із розбійником до раю! Господи Ісусе Христе, Сину Бога живого, помилуй нас грішних!
