Благовіщення пресвятої Богородиці Лк 1,24-38 (о. д-р Турконяк Р.) Храм святих Кирила та Методія, село Крихівці, Івано-Франківськ 25.03.2025.
Доброчесні отці, дорогі молільники, я з великим задоволенням прибув до цього храму, щоб помолитися спільно із вами! Пам’ятаю наше спільне моління минулого разу, ваше тепле та прихильне ставлення до нас, ваш молитовний настрій, простота, довіра та любов глибоко записалися у моєму серці! Уже пройшло немало й небагато часу, бо четвертий рік, коли ми з вами молилися в цій святині. І сьогодні, у цей великий празник пресвятої Богородиці – Благовіщення, приємно зносити молитви враз з усіма вами до нашої небесної Матері. Очевидно, ми любимо пресвяту діву Марію, вона – мати Божого Сина, вона й наша мати, бо такою її вчинив сам Ісус Христос своїм Господнім заповітом, коли помирав на хресті, вказуючи їй на учня Івана: «… Жінко, ось твій син» (Ів 19,26). Подібно Ісус до Івана промовив: «… Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе» (Ів 19,27). Цей невідкличний заповіт Сина Божого ми повинні дуже цінити, дорожити та дякувати Ісусові Христові за його ласкавість до нас, грішних людей.
Історична подія свята Благовіщення виглядала дещо по-іншому: сам божий архангел Гавриїл прибув до Марії у Назарет. Перед тим цей же ангел був у священника Захарії, мужа родички Марії, з несподіваною вісткою: «… Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім’я Іван» (Лк 1,13). Священник не повірив ангелові. Як знак недовіри словам архангела – священник замовк до часу, поки не народився син Іван. Марія, молоденька дівчина, дуже уважно вислухала слова архангела Гавриїла. Вона була переконана, що це божий посланець, тому довіра до нього була великою. Ангел несподівано з’явився Марії з незвичним привітом: «… Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками]» (Лк 1,28). Вона не стривожилася прибуттям архангела, Марію затривожили слова, які почула. Дівчина глибоко застановлялася над словами привітання принесеними з неба. Ангел уважав, що вистарчило паузи, щоб продовжити промовляти до Марії і продовжив: «… Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога. І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього названий…» (Лк 1,30-32). Марія була дуже скромною дівчиною і аж такої ласки не сміла шукати в Бога. Можливо роздумувала, щоб бути помічницею певної матері, яка народить Сина Божого? Невідомо про що вона роздумувала, але її життя було тісно пов’язане з Господом. Марія, за коротку мить, дуже багато обдумала, бо володіла швидким розумом. Поставила запитання ангелові: «… Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?» (Лк 1,34), хоч була заручена з Йосифом, однак, здогадуємося, вчинила постанову жити в чистоті. А Господь має свої плани та готове вирішення складного питання – дотримаєш чистоти та породиш мого Сина за дією Святого Духа. Марія до кінця не знала як це станеться, проте довіряла Богові більше ніж собі. Не ставила запитань, не дала волі позитивним емоціям, не розповідала цього випадку нікому, навіть, її обручник Йосиф про це не довідався від неї. Прийняла волю Господню дуже спокійно, віддаючись йому в руки. Ангел увесь час спостерігав за нею, сприймав її слова дуже уважно. Припускаємо, що подивляв її розум та рішучість волі. Він повідомив їй про Єлизавету, яка у поважному віці очікувала народження дитяти. Але це уже не впливало на вирішення її питання, очевидно, зраділа за Єлизавету і згодом спішила до неї, щоб допомогти їй у старості поратися по господарству. Архангел почув виразну та чітку відповідь від Марії: «… Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї. (Лк 1,38). Мабуть сам ангел подивляв й роздумував над глибокими словами відповіді Марії. Відповідь була короткою, але змістовною та повною, бо Марія «сповнена благодаті», вщерть наповнена дарами Святого Духа! І ось, в такий спосіб, Бог вселився у лоно Марії, чого людині не зрозуміти і не дослідити: «… Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину» (1Кр 1,19). Господній розум необмежений, навіть зібрані усі розуми небесних духів та людей є нічим перед Божою величчю! «Бо Він сказав, і сталося, Він наказав, і було зроблене» (Пс 32,9). Всемогутній Бог, усім світом, всім створеним мудро й розумно управляє!
Подивляймо Марію, її цілковиту відданість Богу, повне довір’я до Господа, яка собі нічого не залишала, як лише те, щоб краще виконувати волю Господа! І вона вчинила це найкраще у своєму житті, ніхто її не перевершив й не перевершить! Дякуймо Богородиці за її любов й турботу про своїх синів та доньок, які часто бувають невірні, а вона непохитна в тому, щоб нами піклуватися й допомагати! Молімося до пресвятої діви Марії й просімо її, щоб виблагала у свого Сина завершення війни в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас, щоб нам не загинути в цьому широкому океані життя! Ми любимо тебе, Маріє, довіряємо тобі, молимося до тебе і просимо рятунку!
Дорогі молільники, прийміть щире вітання у світлу річницю 140-вих роковин від дня заснування Станіславівської єпархії! 25 березня 1885 року Святіший Отець Папа Лев XIII своєю буллою заснував Станіславівську єпархію, яка стала духовним осередком для вірних греко-католиків Прикарпатського краю. Дякуймо Господові за цей дар і благословляймо його за великі добродійства, які він чинить для свого народу! Слава Богові за все!
