Курсійо 2Пт 1,1-10; Мр 13,1-8. Світлиця, Брюховичі 07.02.2025.
Дуже цікаві свідчення пише про себе апостол Петро. Він бачить себе рабом і посланцем Ісуса Христа. Лише, щоб бути з Ісусом, учень готовий на всяку назву, не претендує ходити по воді або творити чуда, бо йому вистарчає віри в Ісуса Христа. Він також радіє вірою інших, які пізнали правдивого Бога. Для апостола Петра дуже важливо, щоб інші пізнавали Господа та зростали в побожності. Він переконаний сам й інших в цьому утверджує, що життя в побожності не походить від людини, але Господь дарує його тим, хто в нього просить і для цього старається. Петро, навчений досвідом, добре розуміє покликання, що походить від Бога, який виховує людину, віддаляючи її від «світового тління у сластолюбстві». Дуже важливо, щоб життя у вірі надихало людину плекати чесноти: пізнання, стриманість, терпеливість, братерство, любов тощо. Коли особа старається жити чеснотливо, тоді приносить добрий плід в Христі Ісусі, якого глибше пізнає. Святий Петро уболіває за тих, хто не дбає про очищення від гріхів, хто залишається жити практикою гріховного життя. Будьмо вдячні Богові за покликання добре жити у вірі, ревно служачи Господові нашому, Ісусові Христові! Служити в тиші та в покорі Богові важливіше, ніж керувати державою чи великим переможним військом. Боцілковито віддаючись волі Бога, «ніколи не спотикнетеся», запевнює апостол. Не переставаймо дякувати Сину Божому за те, що вибрав нас, через сумлінне служіння нашим братам і сестрам, служити Йому!
Одного разу, коли Ісус вийшов з храму, хтось із учнів вказував йому на камені, з яких була споруджена святиня та інші будівлі. Ісус бачив ці споруди по-іншому, бо вказував на те, що усі ці споруди будуть зруйновані, камені перевернуті… Загроза руйнування зависла й над народом, який не приймав Ісуса, як Спасителя світу.
Релігійні юдейські проводирі відкидали вчення Христа, переслідували його, вкінці розіп’яли на хресті. Учням Ісуса було цікаво, коли ж усе це має статися? А Ісус говорив їм, щоб вони тривали у вірі й не давали себе обманути. Бо таких, хто буде голосити неправду та заплутувати людей, з’явиться чимало. Час, коли прийдуть розрухи й кінець, не так важний. Важним є те, щоб не дати себе втягнути в задурманене життя. Ісус вказував, що спасіння душі важливіше від усякого переживання нелегких часів. І ми переживаємо в Україні часи війни. Відбуваються розрухи, знищення цілих міст та сіл, вбивства, мародерства, насилля тощо. І справа не в спорудах, які з часом будуть відбудовані, а йдеться про людські душі, які гублять себе у вічності через розбишацьке життя, вбивства нападників-бандитів, насильства тощо. Розбишаки-вбивці, що напали на нашу країну й вбивають народ, поводяться так, ніби не посідали безсмертних душ й не думають про відповідальність перед Богом! У цій війні тисячі постають на суд перед Богом та видають собі проклятий вирок.
Можливо повторюю знані факти, що в Україні за 1992 рік було скоєно 1 млн. 200 тисяч абортів. Це вражаюча цифра! Майже за три роки війни, президент Володимир Зеленський оприлюднив 45 тисяч осіб, що загинули на війні. Очевидно, багато поранених, пропалих безвісти, але це далека цифра від тієї (1 200 000), що святий папа Іван-Павло ΙΙ називав культурою смерті. Важливо: каяття народу, полагодження добрих відносин з Господом, який завжди готовий простити людині, коли вона кається. Гріх ніколи не притягує добра. Злочин притягує злодіяння!
Молімося до Господа! Перепрошуймо його за свої гріхи та наших людей, що вчинили беззаконня! Просімо Господа, щоб завершив цю війну, яку розпочали злі люди, злочинці! Пресвята Богородице, виблагай у свого Сина, а нашого Господа, найшвидше завершення війни в Україні та каяття нашого народу перед Богом! Муки, страх, непевність й терпіння існують, але кінець світу нікому невідомий!
Нагадуємо, що таке рух Курсійо в Християнстві.
Курсійо – це церковний рух, що завдяки власному методу, робить можливим особистий досвід переживання та співжиття з християнськими засадами. Допомагає кожній особі відкрити і реалізувати власне покликання та сприяє створенню християнських осередків, які наповнюють своє оточення євангельським духом, через дружбу.
