Субота 1Тм 3,14-4,5; Мт 3,1-11 (о д-р Турконяк Р.) Храм святого Йосифа, Львів 04.01.2025.
Святий апостол Павло писав своєму учневі Тимофію, що обов’язково відвідає його, може статися, що забариться, але свого наміру не змінить. Очевидно, що в той далекий від нас час ніхто не розраховував на потяг, літак чи авто, все відбувалося пішки, часом корабель ставав у пригоді, не відомо чи послуга кіньми була налагоджена. Принаймні, про наших апостолів, такої послуги в тодішніх писаннях не зустрічаємо. І про що йшлося апостолові Павлові у тих відвідинах? Він пригадував про спосіб поведінки у домі Божому, тобто у храмі живого Бога. Апостол писав про Ісуса Христа, який прийшов до людей у тілі, духом оправдався, ангелам показався. Його проповідували поміж поганами, багато в нього повірили, як у Бога і він вознісся у славі. Апостолу Павлу повідомляли про тих, хто покидав віру, віддавався духам плутанини. Такі люди не дбали про своє сумління, бо відносно одруження та споживання їжі тривали в блудних повчаннях. Апостол Петро, коли перебував у Йопії, пішов молитися в той час, як йому готували їжу. На нього зійшло захоплення і він бачив велику скатертину, що спускалася до нього, він побачив на ній «всі земні чотириногі [звірі], плазуни, небесні птахи». Петро почув голос: «… Встань, Петре, заріж і їж.» (Ді 10,13). Апостол звертався до Господа й переконував Бога, що він ніколи нічого нечистого не їв. Ця процедура повторювалася три рази, а Петро твердив своє. Потім почув голос: «… Що Бог очистив, того не вважай за погань» (Ді, 10,15). Таким чином Господь проголосив чистою усяку їжу! А святий апостол Павло писав Тимофієві, що їжа освячується словом Божим та молитвою! (пор. 1Тм 1,5). У житті святого Венедикта з Нурсії (≈ 480-547) трапилася історія, випадок, коли його хотіли отруїти. Монахи подали йому чашу вина з отрутою, а Венедикт своїм звичаєм поблагословив чашу, а вона розсипалася на шматочки. Святий зрозумів, що його бажали отруїти… Ченці монастиря не бажали жити за правилами, які їм пропонував святий Венедикт, уважали їх строгими. Він залишив монастир і пішов жити в пустелю (див. Григорій Великий «Діалоги», Patrologia latina том 77, колонки 204-209, книга ΙΙ, розд. ΙΙΙ). Навіть у монастирі знаходяться люди, які готові позбавити життя свого ближнього шляхом отруєння.
Євангелист Матвій описав подію проповідування слова Божого святим Іваном Хрестителем. Святий Предтеча у пустелі закликав народ до покаяння, а люди приходили до нього, щоб слухати його. Багатьох приводила цікавість, щоб побачити чоловіка, який одягався в одежу з верблюжого волосу, кормився саранчею та диким медом. Іван Хреститель мав дуже великий успіх у проповідуванні Божого слова, бо до нього виходили люди з Єрусалиму, вся Юдея та уся йорданська околиця, щоб хреститися та визнавати свої гріхи! Це був великий місіонер в проповідуванні слова Божого! Мимо строгості життя та невигідного для багатьох проповідування слова Божого, люди тягнулися до Предтечі, вірили йому, бажали слухати його слів, визнавали гріхи та хрестилися! Найгрізніше Іван звертався до фарисеїв та садукеїв, які уважали себе праведниками. Виходить, що вони йшли на хрещення до Предтечі ради людського ока, тому він звертався до них, щоб чинили «плід, гідний каяття», бо ті не каялися. Вони не вірили Івану: «Бо… не приймали того, про кого Іван проповідував» (св. Ів. Золот. Бесіда XΙ на Мт п.1), тобто, Ісуса. Бо ці «вмовлені у себе праведники», хрестилися, але не мали віри, придумували різні приписи, щоб не виконувати або применшувати зміст Божих Заповідей. Ісус звертав увагу книжникам та фарисеям, вказуючи на їхні хитрощі: «Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: це корван, тобто дар, те, що ви мали б одержати від мене; то вже після цього дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, переступаєте Боже слово – отим вашим переданням, яке ви ж і встановили…» (Мр 7,11-13). І нам відомо про очищення глечиків, про кроплення себе водою, коли фарисеї та садукеї поверталися з ринку додому та вимивали старанно свої руки. Юдеї пишалися й часто заступалися тим, що вони діти Авраама чи згадували про Мойсея… Іван же вказував, що Господь не бажає мати невірних дітей Авраама, бо може з каміння вивести собі інших дітей. Хай юдеї радніше дивляться на те, що сокира уже лежить біля коріння дерева. Часу небагато, щоб каятися, слід негайно користати із часу, щоб не було пізно! Своє навчання Іван Хреститель підводив до того, щоб присутні вірили в Того, хто хреститиме Святим Духом, тобто, в Ісуса Христа. Предтеча принижував себе перед Ісусом, а вивищував Господа, якому він негідний нести взуття. Краще перебувати з Ісусом Христом у приниженому стані від людей, як кормитися гординею, коли Господня сокира приставлена до кореня життєвого дерева. Любімо простоту, упокорення та пониження, бо це – шлях Ісуса Христа. Ось, як звучать слова Сина Божого: «Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений» (Лк 14,11).
Господи, іменем твоїм, навчи нас любити простоту та задовольнятися приниженням! Пресвята Маріє, будь з нами, бережи нас!
