Преосвященним і Боголюбивим Владикам,
всесвітлим та всечесним отцям,
високопреподобним і преподобним отцям, ченцям та черницям,
дорогим та достойним мирянам Львівської Митрополії УГКЦ
«Поспішаючи, прийшли та знайшли Марію, Йосипа
і немовля, яке лежало в яслах» (Лк. 2,16)
Дякуємо Богу, що завдяки Збройним Силам України святкуємо радісні торжества Різдва Христового, незважаючи на сумні та тривожні дні війни нашого народу, який захищає свою свободу, своє життя та свою землю від лютих ворогів, що бажають знищити нашу націю!
Бог народився, щоб ми жили у мирі на землі та були щасливі у Небесному Царстві! Переконуємося про те, що мир на землі трудно гарантувати, а Небесне Царство можливо осягнути кожній людині, яка цього прагне!
Народження Ісуса Христа відразу позначилося Його переслідуванням. Після того, як народженого Сина Божого вітали ангели небесні своїм співом, одні з перших його відвідали пастухи, а згодом, прибули три великих царі зі Сходу, але знайшовся й цар Ірод, який шукав Його, щоб убити.
Цей земний цар, Ірод, боявся, що народжений Ісус буде претендентом на його престол. Вельможі цього світу, царі, часто – великі та немудрі боягузи, як виявилося на Іроді, який тремтів перед народженим малим та благородним дитятком Ісус. Він послав озброєних людей, щоб вбити дітей віком до двох років у Вифлеємі та усіх його околицях, надіючись на те, що вб’є незнаного йому народженого царя – Христа. Пізніше, коли Пилат, римський намісник, запитає Ісуса чи Він цар, Господь відповість: «… Царство моє не від цього світу; якби моє царство було від цього світу, моя служба подбала б, щоб мене не було видано юдеям…» (Ів. 18,36). Ісус не заперечив, що Він – Цар, але пояснив, що Він народився не задля земської влади, а прийшов свідчити правду в світ! (пор. Ів. 18,37).
Доля народженого Сина Божого не була простою, бо немовля Ісус разом зі своєю матір’ю Марією та обручником Йосифом на веління Небесного Батька втікали в Єгипет, щоб зберегти життя дитяткові. Небесний Батько послав свого ангела у сні святому Йосифові, щоб негайно втікали у чужий край. Марія та Йосиф, взявши дитя, вночі зі страхом направилися у незнану землю. Не скаржилися Небесному Батькові, мовляв, чому Він не захистить свого Сина чудесним способом, не нарікали на невигідні умови подорожі, лиш, прийняли втечу, як волю Батька й простували в Єгипет.
Життя Святої Родини в чужій країні нам незнане, але можемо здогадуватися, що воно не було солодким та вигідним, бо і наші біженці, що опинилися в чужих країнах не розкошують, але з нетерпінням та трепетом очікують сприятливого моменту, щоб повернутися додому. В чужому краю Свята Родина давала собі раду. Не знаємо, які труднощі прийшлося їм переносити, проте ніде не знаходимо проявів жодних слів незадоволень. Також не написали євангелисти про якісь згадки за життя в Єгипті.
Очевидно, родина повернулася з волі Небесного Батька у Галилею в містечко Назарет і провадила там тихе та мирне, духовне життя. Події пов’язані з народженням Ісуса були драматичні: з одного боку, три царі зі Сходу прибули з дарами привітати Його, а – інший цар, Ірод, намагався вбити Сина Божого. Але Божа воля – не людська воля, бо Небесний Батько беріг свого Сина через людські дії, а не в надзвичайний спосіб.
Появилося нове життя: Бог у людському тілі прибув на землю, щоб викупити людський рід від демонського засилля. Навіть, як немовля, народжений у Вифлеємі, мандруючи на руках матері в Єгипет мале немовля Ісус вже сповняв свою спасенну місію, бо Слова Божого неможливо загасити і поширенню Господньої сили не можна перешкодити. Ніхто не в силі перешкодити сповненню волі Божої! «На початку сотворив Бог небо і землю» (Бут. 1,1) – ніхто не міг перешкодити Господньому задуму! «І створив Бог людину, за Божим образом створив її, чоловіком і жінкою створив їх» (Бут. 1,27), так постановив Творець, Його Провидіння, а Божа воля не підлягає жодному контролю! «З плоду дерева раю можемо їсти, з плоду ж дерева, що є посеред раю, сказав Бог: Не їжте з нього, ані не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли» (Бут. 3,3). Людина мала вибір, добро було перед її очима, але потягнула руку й серце – вибрала зло, вибрала смерть.
Ісус, Син Небесного Батька, прийшов на землю, одягнувся в тіло людини, народився дитям, щоб врятувати людський рід від вічної погибелі. Господь полегшив нам шлях в Небесне Царство через Таїнство Покаяння!
Дякуємо Ісусу, за Його народження як людини, за Його проживання посеред людей, за велике милосердя, яке Він виявляв людям, за терпеливість і терпіння, муки та смерть на хресті, за воскресіння Христа з мертвих!
Хай радість Різдва Христового, огорне серце кожної людини нашої України: немовлят і дітей, підлітків, юнаків та дівчат, людей зрілого й похилого віку, хворих і немічних, воїнів та воячок, полонених, поранених, ув’язнених і в лікарнях, хто в дорозі та знаходиться у хвилі смерті, усіх, хто цінує свободу та гідність нашого народу!
Христос раждається! Славімо його!
ІГОР Возьняк
Архиєпископ Митрополит Львівський
Дано у Львові
при Архикатедральному Соборі Святого Юра
