Молодіжний хор Glorificantes з церкви Всіх Святих Українського Народу вже чотири роки збирає парафіян на молитву. Колектив з амбітними цілями, красивими мріями та дуже різними учасниками об’єднала любов до Бога та співу. Регент хору Катерина Безручка зізнається, що незбагненними дорогами Господь привів усіх до храму і тепер ніхто з хористів не уявляє себе без церкви, Літургії та рідної хорової спільноти.
Про створення «Glorificantes», традиції в колективі та особливі моменти їхньої історії – поговоримо з регентом.
— Катерино, розкажіть, будь ласка, коли та за яких умов був заснований хор?
— Наприкінці травня 2020 року в чотирьох дівчат з парафіяльної спільноти аніматорів виникла ідея організувати молодіжну молитву ТЕЗЕ з трансляцією онлайн, адже якраз почались серйозні обмеження через пандемію Covid19. Дівчата мали натхнення в такий спосіб послужити Богові та молитовно підтримати наляканих людей. Це були Олена Бутим, Ярина Ольшанецька, Анастасія і Олеся Нагірняк. Вони також запросили приєднатися до цієї ініціативи своїх співочих друзів і почали підготовку. Олена Бутим принесла ноти, уклала структуру та допомагала розучувати партії, адже колись співала у львівському хорі «Тезе», знала багато кантів. Коли цей молитовний вечір вдалось успішно провести, співоча група вирішила приходити разом на Літургію і допомагати співати дякові. А також, вони почали вивчати нові канти-пісні і співати їх під час Причастя та після Літургії.
Одного разу, після однієї з таких недільних Літургії, до них на хори прийшов о. Олексій Васьків і почав співати разом з ними, а опісля запропонував допомогти їм створити парафіяльний молодіжний хор. Всі прийняли цю ідею з великим ентузіазмом, а парох о. Володимир Ольшанецький радо підтримав та поблагословив створення хору. Вже з середини літа 2020 року почалась активна праця: о. Олексій готував репертуар і організовував репетиції, а співоча група продовжувала співати щонеділі Літургію з дяком.
Праця над вивченням хорової Літургії тривала більше 8 місяців, а в цей час до колективу приєднувалися нові учасники. Наприкінці березня 2021 хор вперше самостійно заспівав цілу хорову Літургію, після чого о. Олексій запропонував одній з учасниць хору – Оксані Захарків – стати диригентом.
Попри те, що Оксана мала лише загальну музичну освіту, вона була сповнена ентузіазмом і мотивацією. За невеликий час свого диригенства, Оксана сприяла побудові дружніх стосунків між учасниками хору та багато попрацювала для його розвитку. Однак початок повномаштабної війни вніс свої корективи і в нашу спільноту: багато хористів покинули Львів, а Оксана виїхала за кордон. У цей складний час обов’язки диригента протягом п‘яти місяців виконувала 16-літня учасниця хору Марта Галабуда. Сьогодні ми дуже вдячні їй за те, що вона наважилась на цей крок і ми, у такий складний період, продовжили свій шлях як спільнота. Невдовзі учасники почали потрохи повертатись.
Особисто я співала в хорі з 2021 року, а регентом стала після усіх цих подій – у 2022. Зараз я розумію, що впродовж усього життя Бог вів мене до цього. З 10-річного віку я співала в хорі в Самборі, маю музичну освіту та навіть очолювала хор у рідному місті. Але, коли переїхала до Львова, то була змушена залишити музику. Зовсім випадково трапилось так, що в той період о. Олексій Васьків прийшов посвячувати моє житло і принагідно запитав, чи часом я не регент.
Тоді все склалося ніби пазл. Я зовсім не очікувала, що керуватиму хором у Львові, але переконана, що саме до цього різними шляхами мене вів Господь. Зараз я дуже щаслива, бо розумію, що є на своєму місці і реалізовую своє покликання.
— У вас дуже цікава назва. А що означає Glorificantes?
— Спершу наш хор співав без назви. Потім ми все-таки підійшли до того, що необхідно її обрати. Було багато пропозицій, хористи активно до цього долучалися. Ми дуже хотіли, щоб назва не дублювалася з іншими хорами. Тоді о. Олексій запропонував кілька своїх варіантів і Glorificantes набрав найбільшу кількість голосів. Це слово з латинської перекладається, як «ті, що прославляють».
— Які обов’язки має хор? Як ви залучені до життя парафії?
— Нашим головним обов’язком є співати Літургію щонеділі об 11 годині. Якщо свято припадає на будній день і збирається хор, то ми також залучені. Ввечері у першу п’ятницю місяця провадимо молитву ТЕЗЕ. Уже співали Воскресну Утреню, Велике повечір’я. Там досить складні наспіви, але ми впоралися. А загалом, якщо на парафії організовують інші події, то ми радо до них долучаємось.
— Які найпам’ятніші моменти, богослужіння можете пригадати?
— Кожна Літургія особлива. Вона звучить по-різному, адже передає настрій наших сердець. Але, мабуть, однією з найпам’ятніших є перша Архиєрейська, яку ми співали на храмовий празник. Тоді ще диригувала Оксана Захарків. Також було дві Архиєрейські Літургії з дияконськими та священничими свяченнями. Цьогоріч, коли одружувалась наша катехитка, співали Літургію з чином Вінчання. Дуже трепетною була Літургія до Першого Причастя. А минулого року співали Таїнство Хрещення і Миропомазання одразу трьох хлопчиків, яких всиновила Марія, учасниця нашого хору. Це був незабутній момент.
— Які особливості вашої Літургії, який репертуар підбираєте?
— Ми стараємось, щоб всі частини Літургії гармонійно, плавно доповнювали одна одну. Твори можуть мати складну гармонію, проте співаємо без «концертних варіантів», щоб люди могли з нами співати і запам’ятовувати слова. Використовуємо твори різних авторів, адаптуємо їх під учасників нашого складу. Хочемо, що все звучало мелодійно та плавно.
— Розкажіть про учасників «Glorificantes», ким вони працюють чи мають музичну освіту?
— Коли хор утворився, нас було лише сім. Потім почали долучатися нові люди, які додали в колектив нового імпульсу. Зараз нас близько 25. Склад дещо змінився після початку повномасштабної війни: дехто виїхав за кордон, троє наших хлопців мобілізовані. Попри це, маємо хористів, які постійно відвідують репетиції і хочуть співати.
Серед нас програмісти, викладачі, приватні підприємці, лікарі, є навіть композитор і багато студентів. Всі дуже різні і дуже класні. А головна риса, яка нас об’єднує – ми любимо музику, свою церкву і Бога.
Хористів з музичною освітою небагато, але я даю можливість учасникам повчитися. Був період, коли ми з о. Олексієм проводили уроки сольфеджіо, щоб їм було легше сприймати те, що я пояснюю. Це дало хороший результат.
— Як часто збираєтесь на репетиції?
— У нас дві репетиції в тиждень, але якщо потрібно підготувати концерт, записати пісню чи виступити на певній події, тоді збираємось додатково.
— Які традиції існують у вашому колективі?
— Їх у нас досить багато. Влітку маємо спільні виїзди на природу. Взимку – реколекції з нашим духівником о. Олексієм, який провадить нас усі ці роки. Традиційно щотижня маємо розважання над Святим Письмом. Ці зустрічі завжди дуже трепетні: з молитвами, піснями, свідченнями віри.
У часі Різдвяного посту в нас сформувалася ще одна гарна традиція – кава з духівником. Це індивідуальна, духовна, вільна бесіда хориста з отцем Олексієм. Ми складаємо приблизний графік зустрічей, а тоді отець за горнятком кави спілкується з кожним хористом, обговорює все, що цікавить, турбує. Ми дуже радіємо, що отець до нас такий відкритий, завжди готовий вислухати, допомогти й разом помолитися.
У неділю збираємось на зустрічі після Літургії: інколи святкуємо дні народження, часом маємо бесіду на духовну тему, або вирішуємо організаційні питання.
Ще однією традицією є молитва на вервиці. Двоє учасників хору у неділю беруть вервицю і впродовж тижня моляться. А наступного тижня передають її двом іншим учасникам. Так триває безперервна молитва за перемогу, Україну та нашу хорову спільноту.
— Чим саме вас мотивує та надихає хор?
— Перше, що спало на думку – учасники. Вони настільки різні, але всі такі чудові та по-своєму прекрасні, що не можуть не надихати. А ще мене дуже мотивує наш результат. Праця буває різною: часами досить важко, не всі твори вчаться швидко, але коли я чую результат, то дуже щаслива.
Моя душа радіє, коли бачу натхнення, захоплення хористів, їхню відданість справі. Саме тому мені хочеться працювати далі, шукати нові твори, набирати ноти, хоч скільки часу це б не потребувало.
— А чи потрібно додатково мотивувати ваших учасників?
— Організувати людей у колектив не є легкою справою. До того ж я розумію, що всі вони дуже активні, мають роботу, залучені до інших спільнот, але все одно знаходять час для репетицій. Тому намагаюся мотивувати їх цікавими творами та новими цілями.
Весною 2024 року ми мали благодійний концерт на парафії. Окрім літургійних творів, вчили дві українські пісні. Одна із них – «Степом, степом..» на слова М. Негоди, муз. А. Пашкевича в обробці Ольги Токар, справді була дуже складною. Але я вірила, що нам все вдасться і так воно й сталося. Звісно, ми не можемо порівнювати своє виконання з професійними музикантами, але цей твір «Glorificantes» заспівав дуже достойно.
А загалом ми всі намагаємось завжди триматися разом. Бо ми не тільки хор, а спільнота, в якій все, як у справжній сім’ї.
— Чому саме до вашого хору має приєднатися наш читач та що для цього потрібно?
— Зростати духовно одному важко, але коли є спільнота, ти маєш на кого опертися. Тоді це стає значно легше.
У нас є хористи, які зізнаються, що спочатку дуже боялися, але коли почали співати, то зрозуміли, що нікуди звідси не підуть. Звісно, завжди є страх нового колективу. Що казати, якщо навіть я боялася, хоча мала великий досвід у церковних хорах. Все одно хвилювалася, чи мене приймуть. Тож я розумію всі страхи, сумніви та переживання, але ще більше розумію учасників, які кажуть, що більше не уявляють свого життя без хору.
Згадаймо, як Филип кликав Натанаїла. Він сказав йому: «Прийди та подивись». А я трішки перефразую і скажу: Прийди, послухай і заспівай разом з нами»!
Такими словами завершилось наше інтерв’ю з пані Катериною. Це була світла розмова в сонячний, літній день. Розмова про не менш теплі спогади та красиві мрії, які хор «Glorificantes» неодмінно зможе реалізувати!
Автор: Наталія Бельзецька
